«Спадкоємці» Ревуцького

Нагадаємо, щорічна Премія імені Левка Ревуцького присуджується молодим композиторам і виконавцям. Цією акцією музична громадськість розпочала відзначення 125-річчя від дня народження одного з фундаторів української професійної композиторської школи ХХ століття.

Слід зазначити, що церемонія вручення премії «запізнилася» на три тижні. Зазвичай вона проходить 20 лютого, у день народження митця. Але цьогоріч політичний буревій вніс свої корективи. Тепла атмосфера Музею Лисенка (де відбувалася церемонія) — дому, в якому жив і працював автор «Тараса Бульби», «Музики до «Кобзаря»», Другої української рапсодії, унаочнювала духовну і творчу спорідненість двох великих представників української музичної культури — Миколи Лисенка та його учня і продовжувача мистецької традиції Левка Ревуцького.

Символічним виявилися й музикантські іпостасі цьогорічних лауреатів — композитора і піаністки — як своєрідне віддзеркалення багатогранної творчої натури Левка Миколайовича Ревуцького, який мав не лише композиторський і педагогічний талант, а був також блискучим піаністом.

За рішенням журі, яке очолює відомий композитор Сергій Пілютиков, лауреатами Премії імені Левка Ревуцького стали: композитор і музикознавець, автор численних камерно-інструментальних і симфонічних творів Олексій Войтенко (Київ) та піаністка (виконавиця композицій Карлхайнца Штокхаузена, Лючано Беріо, П’єра Булеза, сучасних українських авторів, переможниця V Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця і володарка Премії «Людина року-2003» у номінації «Юний талант року») Діна Писаренко з Донецька.

Процедура вручення Премії імені Ревуцького має свій, вироблений роками, «протокол»: виступи голови Національної спілки композиторів України Ігоря Щербакова і першого лауреата премії композитора Віктора Степурка, вітання гостей, друзів і, звісно, правнука видатного композитора — Тараса Ревуцького, який за традицією, започаткованою ще сином маестро Євгеном Ревуцьким, подарував новим лауреатам ноти з родинної бібліотеки.

Проте цього разу навіть обов’язкові дії, якими зазвичай супроводжується вручення премії, мали характер ексклюзиву: неповторними стали власні творчі презентації лауреатів. «Справжньою бомбою», за висловом ведучої заходу, багаторічної дослідниці й пропагандистки творчості Левка Ревуцького музикознавця Валентини Кузик, став виступ Діни Писаренко. У власному, лістівсько-феєричному, перекладенні піаністка віртуозно виконала увертюру до опери «Тарас Бульба», яка стала символом української ментальності. Нагадаємо, що саме Левко Ревуцький доклав багато зусиль до редагування цієї опери.

Олексій Войтенко представив свій твір у виконанні Арсенія Яковенка — «Поему» для фортепіано.

До низки ексклюзивів вечора увійшли також повідомлення Валентини Кузик про віднайдений короткометражний документальний фільм 1959 р., який зафіксував святкування 70-річчя Левка Ревуцького, демонстрація портрета маестро роботи сучасної художниці Наталії Синишин та прем’єрне виконання студентами Київського інституту музики імені Р. Глієра частини Струнного квартету Майстра, який реставрувала за авторськими начерками композиторка Вікторія Польова (лауреат Премії імені Ревуцького 1995 р.).

Подією вечора в музеї стала також презентація спеціального випуску журналу «Музика», цілковито присвяченого постаті Левка Ревуцького. Матеріали, подані в ньому, є ексклюзивними: автобіографія митця, спогади про нього, інтерв’ю, статті, першодрук нот — усі вони вперше побачили світ і в певному сенсі стали підсумком дослідницьких напрацювань про Левка Миколайовича. Отже, Рік ушанування пам’яті Л. Ревуцького розпочався, і постать Майстра відкриється для нас у нових ракурсах — знакових і ексклюзивних.