Українська весна у Франції
Про те, як відбувається «альтернативний» форум у Парижі
Доки в Україні буяє традиційний мегафестиваль Французька весна, у Парижі почалася українська, щоправда, поки «альтернативна». Йдеться про серію мистецьких акцій у Театральному центрі «Дім Європи і Сходу»(МЕО) у Парижі та Театрі дю Пуендю Жур у Ліоні. Початок цьому проекту було покладено ще навесні 2014-го, а ініціатором стала Неда Неждана під час письменницької резиденції у Парижі в МЕО.
Передвісником весни став масштабний проект театрального режисера Клемана Перетятка «45 мільйонів українців». За його концепцією «Начебто існує 45 млн. українців, кожен з яких має свою омріяну Україну. Це своєрідне протиставлення реаліям, наприклад, Росії, де право на існування має лише єдина «точка зору».
Проект стартував із презентації книги і ескізної вистави «Майдан Інферно» — п’єси Неди Нежданої про революцію, яка писалася в Україні і Франції. Видання здійснено у видавництві «Еспасд’ен Інстан» за підтримки фонду Опен Юкрейн та Національного центру книги у Франції. І це знакова подія у французько-українському культурному діалозі, адже це перша наша п’єса, надрукована у французькому видавництві та втілена французькою театральною трупою. До того ж передмову до книги написав знаний дослідник сучасної драми Мішель Корвен (він був упорядником французької антології п’єс ІІ половини ХХ ст.), який відзначив «рідкісний талант» авторки. Французького режисера зацікавило зокрема те, що «дія відбувається на різних рівнях» і цю симультанність він намагався втілити, використовуючи сценічне дійство за фрагментами п’єси і відео, як контрапункт. У показі акцентовано пару головних героїв Аню та Ореста, розлучених кривавою суботою. Актори також використовували дивні маски — Путіна, Меркель, Олланда.
Наступними подіями проекту будуть ескізні вистави «Заблукані втікачі» про Чорнобильську зону (26 квітня) та за п’єсою М.Куліша «Патетична соната» (4 травня) — ніби перегук революцій двох століть. Цікавиться режисер і традицією нашого лялькового Вертепу, який хоче втілити у Франції.
А паралельно в Домі Європи Сходу «український сезон» розпочався фотовиставкою Антона Сінгурова «Лад і спокій». Звісно, це звучить саркастично для ситуації війни. Проте саме втома від нескінченних поганих новин провокує до пошуку виходу — як віднайти сили через візуальну медитацію, постстресову терапію.
Натомість відбір українського комітету Конкурсу міжнародної мережі театрального перекладу Євродрама, який проводить МЕО, вийшов навпаки — «стресовий» — п’єси про Майдан, війну і біженців: «Ми, Майдан» Н.Симчич, «Лабіринт» О.Вітра та «Кицька на спогад про темінь» Н.Нежданої.
На минулому тижні парижани мали нагоду пройти лінгвістично-кулінарний майстер-клас від Соні Френкель, президента ЦУФВ із готуванням традиційних вареників та народними співанками. В рамках цього ж сезону 29 квітня відбудуться гастролі незалежного Харківського театру на Жуках «ExNihil» в постановці О.Тернової. Продюсер театру Дмитро Терновий — один із авторів майбутньої антології сучасних п’єс України, започаткованої Недою Нежданою спільно з директором Дому Європи і Сходу Домініком Долм’є, яка має назву «Від Чорнобиля до Криму». Її «вернісаж» (читання фрагментів кількох п’єс) відбудеться 8 травня. До збірника мають увійти п’єси 9 авторів, знаних в Україні і за її межами. П’єси Сергія Жадана «Гімн демократичної молоді», «Прямий ефір» О.Ірванця, «Дикий мед у рік Чорного півня» О.Миколайчука — про складний час перемін, «На початку і наприкінці часів» П.Ар’є та «Заблукані втікачі» Н.Нежданої — про сучасну чорнобильську зону, «Лабіринт» О.Вітра — про Майдан, а «Є в ангелів від лукавого» А.Багряної — «бандерівська» — про визвольну боротьбу і сталінські репресії. Передбачення революції постає у єдиній російськомовній «Деталізації» Д.Тернового, а татарську драму презентовано поетичною п’єсою-притчею Р.Бекташева «Дівчина Арзи».
Французька сторона на рівні державної фундації вже підтримала переклад унікальної антології, але українські державні структури вперто ігнорують підтримку національної драми, руйнуючи цим імідж країни в цілому. Може, новий міністр культури зрушить ситуацію? Побачимо. Так чи інакше, а «далі буде» — цікавість до української культури існує, і мистецький діалог відбувається попри все!
