Візуальні думки

Міжнародна виставка цифрового мистецтва,  яку щорічно організує Centre d’artistes Voix Visuelle (Художній центр Візуальний Голос), цього року відбувається не в приміщенні центру, а в онлайн-режимі. Публіці пропонується зробити вибір та  проголосувати за свої уподобання на  сайті Voix Visuelle,  а також у Facebook, Instagram- до 8 грудня. І ось таким чином, за кількістю лайків-»мені подобається», будуть визначені переможці конкурсу.

Кураторка  Кеті Ле Ван, після запрошення професійних художників, обрала роботи з Бельгії, Болгарії, Канади, Франції, Греції, Угорщини, Індії, Японії, Нідерландів, Польщі, Румунії та України, які з різних сторін візуально досліджують тему штучного інтелекту.

Пристрої штучного інтелекту дедалі більше стають частиною нашого життя. Вони дозволяють давати голосові команди, захищати доступ до наших ґаджетів завдяки розпізнаванню облич, користуватись контентами Інтернету, припарковувати автомобілі та інше. Навіть в мистецтві і музиці  комп’ютер (різновид ШІ) допомагає  добирати кольори й створювати композиції.

Проте, нарощування  позитиву — це тільки один бік  інтелектуальної технократизації. І хто як не художники, з притаманною їм чутливістю, тонкою інтуїцією та уважними спостереженнями, покажуть інші сторони складного процесу?

Твори виставки, якщо придивитись, насправді звучать як багатоголоса дискусія. Так, нідерландцям  Р. Ван Кемпену («Система розпізнавання обличчя»)  і Я.М. Ван Гізу («Оберти в моїй голові»)   не до вподоби суцільний контроль «всевидючого ока», який стосується не тільки захисту мобілки, а й позбавляє людину тайни приватності. Схожі побоювання щодо обмеження свободи висловлюють канадійці К. Купер («Хто за вами спостерігає?»), Дж. Бертран  («Над нами пильнують привиди «), М. Маркес («Ті, що потрапляють до кабали»), Р. Обен (« Дані про персонал»).

Інших художників хвилює відсутність емоцій у штучного інтелекту, особливо любові, і вони б не хотіли бачити людство, схожим на машину.  Схвильованість висловили індієць М. Ману («Немає місця для любові»),  угорець  П. Чаба («Людина-машинка 03»),  румун О. Петца, («Кіберпанк «), канадієць Б. Богарт («Зомбі-формаліст №388»).

Чимало митців відмічають  переваги у користуванні новими благами цивілізації, що полегшують спілкування, як от японець І. Кобаясі («Контакт», «Злиття «), угорець М. Барті («Те, що з’єднує») та ін.

Деякі в захопленні вітають перспективи розвитку штучного інтелекту. Це  канадійці К. Баучер  («Перспектива», «Очікування»), Л. Дайгле («Відродження «), грек Ф. Ікономіду  («Майбутні спогади»),  поляк А. Дворжак-Субоч («Новий простір»), француз М. Ле Бохек («Нова цивілізація»).

Загалом художники придивляються до тих змін, які відбуваються на наших очах і не висловлюются однозначно, хіба що фантазують або жартують. Це митці з Канади  А. Аселін  («Створення»), Д. Герін («У пошуках ознаки життя «), Д. Ламонтань («Технологічна особливість творчості «), Д. Красі («Безсмертний аватар — все ще фантазія «),  Д. Леклерк  («AI спокушання «), з Болгарії С. Россен («Точка насичення»), з Бельгії Х. Пуйон  («Посмішка Фуко») та ін.

Художниця з України Олена Голуб висловила неможливість відстороненого погляду на штучний інтелект,  символічно зобразивши профіль ключів, що, з одного боку відкривають природну реальність, а з другого — у зворотному  напрямку, так само  —  штучну, адже вона породжена людиною, що є частиною природи («Ключі»). Вона вважає, що немає доброго чи злого інтелекту, і його використання залежить від намірів людства ( як свого часу було відкрито вогонь, що таїть можливості небезпечної пожежі або мирного тепла). Її робота «Дівайс Романтизм» закликає стати творцями прекрасного за допомогою штучного інтелекту, всіх стати художниками, як про це писав авангардист Йозеф Бойс (хоч і з відтінком іронії щодо утопічності цієї ідеї).

Як бачимо, міжнародна виставка відбиває безліч проблем, що стоять перед нами: етичні питання, захист конфіденційності, відповідальність, екзистенційну загрозу. З одного боку, майбутнє виглядає світлим, якщо він зможе забезпечити наше виживання, але також небезпечним, якщо не буде сприяти людському розвитку.  Дивлячись на ці роботи, ми розуміємо також, що штучний інтелект дозволяє створювати нові цікаві зображення.

Петро ЯКОВЕНКО, культуролог. Фото  надані Рене Ван Кемпеном та Оленою Голуб

http://voixvisuelle.ca/en/?utm_source=Abonn%C3%A9s%20Voix%20Visuelle&utm_campaign=630cc4d38c-EMAIL_CAMPAIGN_2020_10_30_10_29&utm_medium=email&utm_term=0_8cb5fe8905-630cc4d38c-39996029