Хвороби зростання
Єдине, що могло запам’ятатися минулого телетижня, то це спроби нинішньої влади пояснити, чим вона відрізняється від влади колишньої. І привід для цього був найвідповідніший — 100 днів від дня початку діяльності нового уряду.
Стільки інформації у викладі різних осіб було запропоновано нашим головам і душам — до паніки в цих самих душах. Звісно, відкритість влади — тема особлива та рейтингова, але якщо підбити більш-менш пристойні підсумки, то знов-таки варто відзначити, що ніхто з телеглядачів так нічого й не збагнув. Ну, по-перше, якщо говорити про «прямий зв’язок» із Президентом, який організували «СТБ», «Новий канал» та «ICTV», то це мало такий вигляд, неначе й не закінчувалася виборча кампанія або вже почалася нова. Якщо не враховувати звичайного президентського «Друзі мої», «прямий зв’язок» був не зовсім дружнім. Принаймні, очевидним здавалося те, що його непогано підготувала сторона, негативно налаштована до Ющенка. Так, він тримався бадьоро, але чи цього хотіли телеглядачі, яких, крім тем примирення ветеранів війни та бійців УПА, цікавили й сучасніші проблеми. Зокрема, про неузгодженість заяв Президента та голови Кабміну. І з приводу цін і наявності м’яса на українських ринках, і з приводу наявності високооктанового бензину, ціни на який також були «заморожені», унаслідок чого він і зник.
З іншого боку, перші підсумки діяльності уряду намагалися якось резюмувати й самі представники нової влади. Петро Порошенко, який «пройшовся» практично по всіх телеканалах, у тривалому інтерв’ю підсумковій інформаційній програмі «1+1» повідомив, що всі наявні й очевидні неузгодженості — не більше ніж «хвороба зростання» нової влади. Гаразд, хай би йшлося лише про стратегію реприватизації, яку нова влада, виявляється, бачить по-різному, хоча під час виборчої кампанії нічого про розбіжності з цього приводу не говорили. Адже річ не лише в цьому, і не лише в стратегії диверсифікації поставок сирої нафти. Річ у тому, що обіцяна відкритість i порядність нової влади дещо не відповідає тому, що ми тепер спостерігаємо. Зокрема, йдеться про міністра юстиції, який, виявляється, обдурив усіх, надавши помилкові відомості про свою освіту. І що? Його хтось публічно «відшмагав»? Навпаки, нам намагаються нав’язати позицію «Президент знає, а якщо вам щось не подобається, вирішуйте питання з приводу свого невдоволення в суді». Дуже цікава позиція, якщо враховувати обіцяне на Майдані.
І що цікаво: якщо вже вищі чиновники з’являються в ефірі телеканалів, то якось купчасто, наче в них запланований «канальний обхід». Може, так і треба, якби справді це якось сприяло тому, щоб усі все зрозуміли. Проте ні заяви Луценка, ні день відкритих дверей Тимошенко нічого тим, хто прагнув ясності, не пояснили. Де та скільки спить голова Кабміну, звісно, цікаво, але коли з’явиться бензин на автозаправках — набагато цікавіше. Те, як «Вісті тижня» показали виїзд вищих чиновників до Пирогового, безумовно, чудово. Особливо те, як насилу «заповзав» на коня Червоненко, хоча Тимошенко та гончарний круг — явна та свідомо показана журналістам знахідка.
Але якщо всерйоз говорити про перші 100 днів нової влади, то, по суті, з викладеного в теленовинах або оглядах так ніхто нічого і не збагнув. Хоч і не можна сказати, що запропонованих інтерв’ю було мало…
Особлива тема — «Євробачення». Щоденник із цього приводу презентував, наприклад, телеканал «Ера». Ця подія дуже хвилює не лише місцеву владу, а й широку громадськість. А широкій громадськості популярно пояснили («5 канал»), що зелені, наприклад, категорично проти розташування євронаметів на Трухановому острові. Зате, судячи з інформації УТ-1, зарубіжні гості будуть у захваті від запропонованої їм програми розваг. У національному дусі.
Що стосується програм, які вийшли після невеликої святкової відпустки, то якщо з «Іду на Ви» все більш-менш зрозуміло, то з «Подвійним доказом» усе набагато складніше. З одного боку, тема обговорення втрат СРСР у Другій світовій війні була трохи запізнілою. З іншого, якщо реально зіставити збитки та врахувати, що СРСР втратив за час цієї війни 11 млн. військовослужбовців, а Німеччина — 8 млн., як заявили експерти в ході обговорення, то в пропорційному відношенні (якщо порівнювати з кількістю жителів двох країн) виходить, що ми — бували кращі. Навіть беручи до уваги всі прорахунки Сталіна, у якого, як ми зрозуміли, Жуков був на побігеньках. Інша річ, що людські втрати навряд чи варто співвідносити із загальними втратами. На кількість загиблих ні марксист Сталін, ні містик Гітлер не відволікалися. А от якою могла б стати наша країна без цих особистостей і без цих втрат? Жоден прогнозист поки що цього не визначив. Шкода.
