Казус «Громадського»

Якщо ви хочете популяризувати певні ідеали, найкращий спосіб зробити це — не проповідувати, а втілити їх у життя на власному прикладі. Цю істину вповні реалізував у своїй філософії ще давньогрецький мислитель Сократ, який, як розповідає нам Платон, обрав загибель, не бажаючи переступати через власні переконання. «Громадське телебачення» (Hromadske.tv) ще з часів появи у листопаді 2013-го позиціонувало себе як своєрідну альтернативу традиційним ефірним та кабельним каналам, які залежали від влади та бізнесу. Неупередженість, дотримання журналістських стандартів й прозорість фінансування — було проголошено ключовими пріоритетами. Йшлося не просто про новий телеканал — за задумом свої творців, «Громадське», вочевидь, мало продемонструвати нову якість, стати прикладом для наслідування. Навіть сьогодні, після скандалу, який спалахнув на каналі, журналісти «Громадського», здається, продовжують мислити у цій парадигмі. Так, зокрема, голова правління ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк в нещодавньому інтерв’ю виданню MediaSapiens заявила, що у цій ситуації інші громадські та волонтерські організації мають вчитися на їхньому досвіді... Можливо, з такою думкою й можна було б погодитися, якби не скандал на «Громадському», який похитнув довіру суспільства не лише до журналістики, а й до громадських організацій.

Нагадаємо, що напередодні Наглядова рада «Громадського», до якої входять історик Ярослав Грицак, журналіст Олексій Шалайський, експерт Chatham House Орися Луцевич, директор Школи журналістики Києво-Могилянської академії Євген Федченко, засновник експертної компанії pro.mova Євген Глібовицький, філософ Михайло Мінаков, економіст та декан KMBS Олександр Саврук, звинуватила співзасновника й попереднього голову правління каналу Романа Скрипіна у зловживанні службовим становищем та заволодінні коштами ГО. Зокрема, у поширеній заяві Наглядова рада закидає Скрипіну те, що він одноосібно контролює доменне ім’я hromadske.tv, рахунки, на які збирали кошти доброчинців, та кошти, отримані за використання контенту «Громадського» на YouTube. Водночас із поширених Скрипіним повідомлень, за словами членів ради, нібито можна зробити висновок про його намір профінансувати за допомогою зібраних коштів сторонній медіа-проект. 

У випадку відмови журналіста повернути всі активи Наглядова рада погрожує залучити правоохоронні органи. Зі свого боку Роман Скрипін у заяві на Facebook висловив готовність повернути всі кошти й пояснив, що необхідність збирати пожертви для «Громадського» на його особистий рахунок свого часу була зумовлена небезпекою блокування рахунків каналу. Водночас ситуація з зареєстрованим на ім’я Скрипіна доменом hromadske.tv, за його словами, може бути вирішена шляхом продажу або оренди. На думку журналіста, конфлікт довкола «Громадського» був інспірований з метою знищення «зразкового медійного проекту», а селективні звільнення всупереч Статуту свідчать про те, що за процесом стоять «досвідчені ляльководи». «Ті, хто кричать «тримай злодія!», зазвичай самі ними є», — підсумував Скрипін. Конфлікт між журналістами «Громадського» спричинив небувалий шквал взаємних звинувачень у соціальних мережах, до якого вже долучилося чимало медійників, блогерів та глядачів.

Сторонньому спостерігачеві складно зрозуміти, за ким у цьому випадку правда. Водночас викликає подив те, що, як зізнався на Facebook журналіст Дмитро Гнап, впродовж тривалого часу колектив «Громадського» намагався не виносити конфлікт назовні. Навряд чи цей факт відповідає принципам публічності та прозорості. Відверто кажучи, засади роботи «Громадського» й раніше не були цілком зрозумілими. Зокрема, за інформацією народного депутата Андрія Павловського, досі невідомо, на якій підставі «Громадське» займає ефірний час на державному ТБ і радіо. Ще одне принципове питання — чи може громадська організація, й зокрема громадське телебачення, фінансуватися за рахунок грантів, залишаючись при цьому незалежною? Приклад «Громадського» продемонстрував, як паралельно з переходом від фінансування за рахунок коштів громадськості до переважно грантового змінювався контент мовника — не лише тематика, а й стиль. Щоправда, чи є тут причинно-наслідковий зв’язок говорити складно, не маючи всієї інформації. Про що можемо говорити напевне, так це про те, що методи роботи, доречні у революційні часи, навряд чи є такими зараз. Й мова не лише про журналістику.

«Розкол, який виник на «Громадському», вочевидь, свідчить про банальну боротьбу за владу всередині журналістської структури, — коментує ситуацію керівник проекту Insider журналіст Сергій Щербина (нагадаємо, днями було повідомлено про закриття Insider через неможливість виходу на самоокупність — див. матеріал «Розвиток медіа — питання економіки» в № 4-5 від 15-16 січня ц.р.). — На жаль, такі речі можливі у будь-якому колективі, особливо коли мова йде про гроші. На мою думку, громадська журналістика може існувати в Україні на грантовому фінансуванні. Водночас при цьому слід усвідомлювати, що таке фінансування є ненадійним й що коли проект виходить на певний серйозний рівень, завжди може виникнути ситуація на зразок тієї, що має місце нині на «Громадському». Головними принципами для журналіста мають бути незалежність та об’єктивність. Однак дотримуватися їх завжди непросто, якщо при цьому ти змушений брати десь гроші, адже це — завжди передбачає певні умови. Як відомо, медіа в Україні не є бізнесом й вочевидь стануть ним не скоро. Саме тому такі історії ймовірно траплятимуться й в майбутньому. У випадку з «Громадським», як мені видається, мова йде про амбіції окремих учасників цього проекту. Водночас не готовий зараз коментувати, хто конкретно тут правий, а хто винуватий, оскільки не володію інформацією в повній мірі. Якщо говорити про організаційні моменти громадської журналістики, то на мою думку, завжди має дотримуватись принцип єдиноначальності — весь процес має очолювати хтось один. Коли з’являється кілька керівників, або коли рішення щодо розподілення коштів намагаються ухвалювати колегіально, це призводить до розмивання відповідальності та конфліктів. ЗМІ — це також завжди бізнес-компанія, в якій має бути директор або рада директорів, певна структура, якій підкоряються всі учасники проекту. Лише за таких умов медіа буде життєздатним».