Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Кулуари...

Під виглядом наведення порядку в парламенті зібралися обмежити права журналістів
13 липня, 13:20
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Кулуари.

Звук віддаляється, наближується і знову віддаляється. Це депутат говорить по телефону, рухаючись туди-сюди вздовж мармурових колон. Чути фрагменти розмови.

«— Да-да, бронь на самолет... (Відійшов. Повертається) — Там красиво, шопинг... (Відійшов. Повертається)... Девушки? Какие девушки? Я люблю свою жену».

Тьху на тебе, який скучний фініш розмови.

Пост у «Фейсбуці» від 14 квітня 2017 р. Олександра Сочки — народного депутата, колишнього журналіста.

Другий поверх у будинку «під куполом» традиційно вважався «законним» місцем спілкування депутатів та журналістів. Заходять та виходять із сесійної зали через «спеціальні двері», як правило, лише спікер, його заступники та «віп-гості» засідань — Президент, члени уряду. Парламентарі, які прямують до своїх робочих місць, ідуть саме кулуарами, де їх і чекають журналісти, помічники і взагалі будь-які відвідувачі з відповідними перепустками...

Колись мені довелося тривалий час попрацювати парламентським кореспондентом. Скажу прямо: без доступу в парламентські кулуари мені б не вдалося здобути жодного оперативного актуального коментаря та написати жодної аналітичної статті.

З тих пір багато чого змінилося. Кореспонденти почали приходити до парламенту із редакційним завданням зробити матеріал не для новин або відділу політики, а для світської хроніки. Кулуари, тим часом, поступово заповнювалися «журналістами» з корочками неіснуючих у природі видань, людьми, яким терміново знадобилися гроші й вони вирішили попросити їх у депутатів, «решалами», що домовляються із парламентарями щодо вирішення абсолютно різних питань, помічницями депутатів, більше схожими на «нічних метеликів»...

Врешті-решт, із практикою «прохідного двору» вирішили закінчити. Приводом став непристойний жест, який одна дама з журналістською акредитацією продемонструвала фотокореспонденту, а він цей піднятий середній палець зафіксував та виклав у мережу.

Після цього скандалу у Верховній Раді заговорили про необхідність змін процедури допуску журналістів до приміщень парламенту. Було запропоновано розробити та затвердити спеціальне положення, яким, зокрема, передбачити створення громадської ради, що мала б здійснювати контроль за проведенням акредитації та стала арбітром у разі спірних ситуацій.

Утім, депутати вирішили не розмінюватися на дрібниці, виписуючи нюанси та запроваджуючи складні  процедури. 9 липня комітет із питань регламенту та організації роботи Верховної Ради доручив апарату ВР підготувати пропозиції щодо заборони вільного доступу журналістів до кулуарів парламенту — на перший і другий поверхи адміністративного будинку ВР по вул. Грушевського, 5. Причому обмеження мали стосуватися лише працівників ЗМІ, в той же час «інші відвідувачі», окрім депутатів — це «представники органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, іноземні громадяни та громадяни України, допуск яких здійснюється за службовими посвідченнями, тимчасовими та гостьовими квитками» — зберігали своє право відвідувати і перший, і другий поверхи ВР.

Одночасно було запропоновано створити прес-центр «на третьому поверсі кулуарів Верховної Ради України в адміністративному будинку по вул. Грушевського, 5» та передбачити там розміщення місця для роботи журналістів. (Із третього поверху будинку під куполом не можна пройти до залу засідань ВР, отже, там немає і не може бути такого постійного «потоку депутатів», як на другому поверсі, куди і запланували заборонити доступ журналістів).

В.о. голови регламентного комітету Павло Пинзеник роз’яснив журналістам, що пропозиція комітету полягає в наступному: «Прес-центр зробити на третьому, а не на другому [поверсі]. І потоки розділити так, щоб була частина кулуарів без журналістів. Тобто це відверта пропозиція щодо заборони традиційного неформального спілкування представників ЗМІ з народними обранцями.

Треба зазначити, що свого часу керівництво парламенту публічно запевняло журналістів щодо їхнього права спілкуватися з депутатами на другому поверсі будинку під куполом. На прийомі з нагоди Дня журналіста на початку червня спікер Верховної Ради Андрій Парубій на запитання журналістів, чи треба чекати введення обмеження доступу представників ЗМІ до кулуарів, пообіцяв, що «поки він — спікер парламенту, цього не буде». Але, як бачимо, обіцянки голови ВР не є дороговказом для регламентного комітету.

Пропозиція щодо обмеження доступу кореспондентам до традиційного місця для записів інтерв’ю з депутатами ВР викликала неабиякий спротив у медіасередовищі та критику громадськості.

«Кляті журналісти не дають депутатам спокійно пройтися в курилку/буфет. Ставлять незручні запитання, випитують про передвиборчі обіцянки, бізнес-родичів і нестиковки у деклараціях. Як зупинити ці знущання? Правильно: закрити доступ журналістам у кулуари». Це — пост у «Фейсбуці» від Центру протидії корупції.

«Я б не сказала, що так прагну спілкування із народними обранцями. Просто кулуари — реально швидкий спосіб побачити всіх. Це потрібно для роботи. І зручно не лише журналістам, а й тим депутатам, яким немає чого соромитися. А обмежити нам туди доступ навіть при Януковичу нікому і в голову не приходило», — написала у «Фейсбуці» Ярослава Міщенко («Укрінформ»).

Акредитовані в парламенті журналісти розпочали збір підписів під заявою на ім’я голови Верховної Ради Андрія Парубія та першого заступники керівника апарату ВР Павла Боднара (якому регламентний комітет доручив готувати нові правила допуску до ВР) із вимогою «не вчиняти антидемократичних кроків, які потім важко буде пояснити суспільству і міжнародним організаціям, і не підписувати проект рішення, ухваленого Регламентним комітетом». Натомість вони закликали зосередитися на перегляді Положення про акредитацію журналістів і технічних працівників ЗМІ при ВР, «внаслідок недосконалості якого картки акредитації у ВР отримують особи, які не мають ніякого відношення до журналістики».

Пізніше голова комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар повідомила, що очолюваний нею комітет рекомендуватиме апарату ВР створити на третьому поверсі парламенту прес-центр, але не обмежувати роботу журналістів у кулуарах. «Ми будемо рекомендувати апарату ВРУ створити прес-центр на третьому поверсі, який дозволить зробити там усі умови для роботи журналістів, можливо, зробити закриті студії для включень у прямому ефірі, але точно не будемо обмежувати присутність журналістів і їх можливості спілкуватися з народними депутатами та іншими політиками на другому поверсі кулуарів парламенту», — повідомила депутат, яка колись була журналісткою.

«Ми маємо провести цю цивілізовану межу. Має бути забезпечена максимальна робота тих журналістів, які тут працюють. Їм мають бути надані всі можливості: допуск до кулуарів однозначно; створення умов для нормальної якнайшвидшої передачі інформації у прес-центрі. Щоб там був швидкісний інтернет і можна було швидко скинути відео. Щоб можна було робити включення у студії — як це є в Європарламенті. Ми якраз це хотіли виправити прес-центром, а не створити якесь «гетто» для журналістів», — заявила Вікторія Сюмар.

Утім, вона зазначила, що порядок акредитації має бути змінений, тому що на сьогоднішній день доступ у кулуари парламенту має практично будь-яка особа, яка є представником ЗМІ, і неважливо, реальний цей засіб масової інформації чи ні. Як стало зрозуміло з її слів, окрім сумнівних осіб, про яких ми вже згадували раніше, типу «псевдожурналістів», «лобістів», «жебраків» та дам, дуже схожих на «жриць любові», кулуарами Верховної Ради вештаються і більш небезпечні персонажі, хоча посвідчення представників ЗМІ в них справжні й вони дійсно готують матеріали, які потім ідуть в ефір. Це російські пропагандисти. За інформацією голови комітету, згідно з інформацією Служби безпеки України, до будинку під куполом мають доступ люди, які з пропагандистською метою знімають провокативні відео для російських медіа.

Отже, поки що народні обранці для наведення порядку в відкритих приміщеннях ВР збираються посилити контроль на етапі видачі акредитації. Наприклад, працівники прес-служби будуть просити журналіста надати приклади публікацій, що стосуються політики та роботи Верховної Ради, створять та залучать до ухвалення рішень громадську раду із авторитетних парламентських кореспондентів...

Але якщо без змін залишать правила видачі посвідчень помічників чи гостьових запрошень, як пропонував регламентний комітет, нічого не зміниться. Думаю, навіть не треба довго пояснювати, чому — просто всі потрібні депутатам або апарату ВР люди зможуть отримати, замість журналістської акредитації, «корочку» іншого зразка і знову «тусити» кулуарами, вирішуючи свої питання.

Утім, ця проблема вже стосується не питань порушення прав журналістів та наступу на свободу слова, а, скоріше, таких не менш цікавих тем, як лобізм, що межує з корупцією, або ведення незаконного бізнесу із надання сексуальних послуг народним обранцям... До речі, кажуть, обидва типи діяльності є дуже прибутковими, але це, напевно, вже тема не для статті розділу «Прес-клуб», а для ґрунтовних журналістських розслідувань кримінального спрямування.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати