Лідія Казберова: «Сила, зосереджена в нечесних руках, надто небезпечна для суспільства»

Режисер Лідія Казберова відома як творець документально-ігрового серіалу «Слідство», показ якого недавно завершено на телеканалі СТБ. Незабаром в ефірі СТБ розпочнеться прем'єрний показ її нової роботи — гостросюжетного телесеріалу «Наїзд», знятого за однойменним романом Світлани Зоріної. Вперше в історії вітчизняного кіновиробництва сюжет грунтувався на справжніх подіях «свіжої» карної справи. Два роки тому автор роману, молодий підприємець Світлана Зоріна та співробітники фірми, співвласником якої вона є, витрати корумпованості правоохоронних органів випробували на собі. Напередодні прем'єри у Лідії Казберової не зовсім «прем'єрний» настрій:

— Ми не можемо дочекатися, коли настане 12 квітня й перша серія вийде в ефір: з кожним днем усе страшніше й страшніше за касети. Ми з ними просто не розлучаємося. Можливо, то страх має великі очі, але надто конфліктне кіно ми зробили. Коли ще тільки приступили до роботи, я питала Зоріну, чи варто робити так, як написано в книзі? Одна справа — книга, а кіно, яке побачать мільйони глядачів, — зовсім інша. Але вона сказала: «Так, треба робити саме так, як я написала». Це жахливо, — говорила я, — в камері попереднього ув'язнення не можуть бити, співробітники правоохоронних органів не можуть себе так поводити. Вона відповідала: «Можуть». Адже Світлана написала про те, що пережила сама. І ми зняли все це так, як вона розказувала.

— У вашій попередній роботі — документальному фільмі «Слідство» — співробітники правоохоронних органів постають у зовсім іншому світлі...

— Ми пропрацювали з правоохоронними органами всі 40 серій «Слідства», і я з упевненістю можу сказати, що далеко не всі їхні співробітники такі, як герої «Наїзду». У нас залишилося багато друзів, які нам, власне кажучи, дуже допомогли в зйомках. Але ми особливо наголошуємо на документальності цього факту. І на жаль, він типовий, і чимало підприємців упізнають у фільмі свою ситуацію. Ми хотіли розказати про те, яку страшну загрозу для суспільства несе сила, зосереджена в нечесних руках.

— Чи правда, що фільм було знято в рекордно короткі терміни?

— Вісім серій ми зняли за 30 знімальних днів. У нас підібралася хороша команда, з якою ми відпрацювали в режимі активної журналістики 40 серій «Слідства». Всі діяли злагоджено. Звичайно, хотілося б робити кіно трохи довше: помріяти, зайнятися творчістю. Але такої можливості ми не мали. Зате не було й поділу на «зірок» і «чорноробів». Всі були настроєні на одну хвилю, й актори так прониклися темою, що, коли переглядаєш чорновий матеріал, постійно присутнє відчуття документального кадру.

— Чия це була ідея — ввести в кадр, поруч iз професійними акторами, саму Світлану Зоріну?

— Ми вирішили ввести її як живого свідка подій, про які йдеться, щоб підкреслити їхню автентичність. Але нам треба було, щоб вона була не просто автором, розповідачем, такою собі «головою, яка говорить», а начебто співучасником усього, що відбувається в фільмі. Я спостерігала за Світланою, в житті вона дуже діяльна, енергійна, дуже спостережлива. І я подумала, що вона може входити в художнє полотно, навіть спілкуватися з героями. Крім того, вона й рятує багато що — ті речі, які ми не могли зняти, ми можемо просто оговорити її вустами. Ще й «комерційна вигода» є: не треба знімати, припустимо, чотири проміжних епізоди між двома головними.

— Як ви вважаєте, чи не забагато як для екранізації 8 серій? Може, варто б було зняти двосерійний фільм, але попрацювати над ним довше?

— Спочатку передбачалось 7 серій, але коли я прочитала книгу, сказала, що це неможливо. Ми з болем у серці прибрали якісь ліричні, інтимні сцени, щоб розкрутити сюжет. Бо тема — величезна й дуже актуальна саме для сьогоднішньої ситуації в країні.