Для недержавного народу духова культура грає величезну ролю, бо власне нею він може перевищувати народ, що політично підбив його.
Іван Огієнко, український вчений, митрополит (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець

Людина на тлі епохи...

Сьогодні на «1+1» стартує показ 4-серійного фільму «Століття Якова»
30 вересня, 2016 - 13:11
АКТОР ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ДРАМТЕАТРУ РОМАН ЛУЦЬКИЙ ЗІГРАВ ГОЛОВНУ РОЛЬ У СТРІЧЦІ — МОЛОДОГО ЯКОВА МЕХА

На допрем’єрному показі, який 27 вересня телеканал «1+1» провів у Києві для журналістів, — майже вся команда картини. Режисер, продюсер, сценарист та більшість акторів. У всіх — святковий настрій. Із посмішкою до популярного ресторану Barvy заходить і генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. «Це великий день, адже ми презентуємо українську стрічку, зняту українською мовою на основі роману популярного українського письменника Володимира Лиса. Для реалій вітчизняного кіно та телесерійного виробництва — це прорив», — говорить пан Ткаченко, займаючи місце у президії поруч із творцями стрічки.

Про те, що «Плюси» минулого року взялися за екранізацію історичної драми «Століття Якова», сценарій до якої написано за однойменним романом письменника Володимира Лиса (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 240 с.), українські медіа писали багато. Адже, по-перше, в наших реаліях це дійсно свого роду прецедент — екранізація за книгою. А, по-друге, зацікавив акторський склад. У головних ролях — народний артист України Станіслав Боклан (Яків Мех), артисти Роман Луцький (молодий Яків Мех), Людмила Загорська, Олег Примогенов, Андрій Самінін, Наталія Доля, Олександр Печериця і Ганна Топчій. Режисером проекту виступив Бата Недич, оператором-постановником — Ігор Іванов. «День» навіть одним із перших побував на знімальному майданчику, підготувавши для читачів ексклюзивний фоторепортаж «Століття Якова» — у чотирьох серіях» («День», №232 від 18 грудня 2015 року). Цікаво було побачити результат роботи на екрані.

Хоча журналістам та кінокритикам показали лише першу серію, картина загалом залишила позитивні враження. Передовсім операторською роботою та акторською грою. Перед глядачами, як і в романі, постає історія України останніх ста років через призму долі однією людини — селянина Якова Меха, який пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, фашистську Німеччину і СРСР. Однак в активно розрекламованій як «епохальній історичній драмі» стрічці бракувало, власне, історичного фону. Принаймні, в першій серії зав’язка зроблена виключно на класичному «любовному трикутнику» головних героїв. А історичне тло — лише в зовнішній атрибутиці (одяг, побут, частково мова). І це — вже перша зовнішня відмінність від деталізованого авторського задуму в романі Володимира Лиса. Творці картини запевнили, що історичний контекст буде в інших серіях. І взагалі, мовляв, із роману взята сюжетна основа і фабула. Глядач серіалу і читач книжки в результаті отримають абсолютно різні художні твори.

«В історії кіно одиничні випадки фільмів, які максимально наближені до оригіналів книжок, — це «Гаррі Потер» та «Володар кілець». Всі інші картини, зняті на основі художніх творів, дали для кіно головне — ідею, — коментує «Дню» сценарист стрічки Андрій Кокотюха. — Ідея цього роману — людина на фоні епохи — абсолютно збережена. Не порушуючи структуру книжки, де дії відбуваються у двох часових просторах, ми не змінюємо біографії героїв, мотив твору — нами зроблено окремий повноцінний фільм. Це — лінійна історія, якою, певен, зацікавиться сучасний масовий глядач. Він звик бачити героя у процесі психологічних змін. По суті, у нас вийшла та сама історія, розказана по-іншому — мовою кіно».

На запитання, чи консультувався сценарист з автором книжки, Андрій Кокотюха наголосив, що це — окремий творчий процес. «Звичайно, важко знайти письменника, який, вистраждавши кожне слово свого роману, на емоційному рівні абсолютно схвально сприйме екранізації власного творіння. І це нормально, — продовжує сценарист. — Головне ж у іншому. Ледь не вперше в сучасній історії повноцінний художній твір популярного автора потрапляє до поля зору одного з найбільших українських каналів. Мрію, щоб це було не окремим випадком окремого каналу, а стало нормальною практикою здорової співпраці».

Такої ж думки дотримується й Олександр Ткаченко. На представленні фільму він кілька разів відзначав, що саме «Плюси» спробували відродити практику екранізації художніх творів, і закликав колег з інших каналів активніше долучатися до цього процесу.

«Ми розпочинаємо серію спеціальних проектів, які присвячені символам України. Сьогодні є багато розмов про нові символи, необхідність переосмислення історії... Саме створення таких робіт, як ця картина, що виходять за межі великого кола читачів української літератури і потрапляють на широкий екран, є важливим кроком, адже з художньої точки зору серіал продовжує життя книги і показує нашу історію на тлі долі простого українця, — відзначив Олександр Ткаченко. — Роман Володимира Лиса — надміру цікавий, і саме тому ми зупинилися на ньому. Друга робота, яку ми запускаємо у виробництво, — екранізація історичного роману Василя Шкляра «Чорний Ворон». Ми віримо, що нашу спробу переосмислити широкий пласт української літератури підхоплять колеги з інших каналів».

Схвально, але без зайвої компліментарності сприйняли картину і відомі кінокритики — Володимир Войтенко та Сергій Тримбач, які також були в числі перших глядачів. «Хочу відзначити операторську роботу, відзначити вкотре, бо наша операторська школа ніколи не викликала сумнівів. Але ми звикли до того, що в серіалах часто не надто звертають увагу на якість картинки, і глядач зазвичай більше слухає телевізійний продукт, ніж дивиться. Цей проект може залучити глядача більше дивитися, ніж слухати, — відзначив Сергій Тримбач. — Разом із тим я чекав більше історичного матеріалу, бо ця робота має етнографічні ознаки, але не більше того. Я розумію, що це вимоги жанру мелодрами. Сподіваюся, що в подальших серіях побачимо більше історії».

В ефір картина вийде вже сьогодні, 30 вересня, о 20.15, на каналі «1+1». І, певно, вже цей факт — поява нової української стрічці та ще й у прайм-таймі — є першим важливим досягненням. А про мистецьку якість роботи передовсім судитимуть її глядачі.

Вадим ЛУБЧАК, «День»
Газета: 
Рубрика: