Помпезна ностальгія за вчорашнім днем

Помпезне  теледійство до Дня Незалежності, яким нас «годуватимуть» 24 серпня, назвали «Мрія про Україну». Проте цю назву варто розширити — «Мрія про радянську Україну». Адже радянщина і «тоска по советской Родине» лізли звідусіль — з екранів, де раз по раз крутили кадри зі старих радянських фільмів і чорно-білі світлини то шахтарів у касках, то спортсменів радянської доби, зі сцени, де ведучі згадували «солдат, воевавших с фашистами» и «рабочий люд, который трудится на фабрике, в цеху, на стройплощадке» (причому так часто, наче навіювали: українці гідні працювати лише там), а артисти виконували, м’яко кажучи, дивний репертуар. «Я люблю тебя, жизнь», що стійко асоціюється з Йосипом Кобзоном, «Когда весна придет, не знаю» із фільма «Весна на Заречной улице», який так гаряче любить екс-президент Віктор Янукович... Під кінець цієї пісні, яку виконував учасник «Х-фактора», у минулому стоматолог Сергій Гладир, люди з бейджиками на шиях по команді підіймали зал: «Вставайте-вставайте!» — таке враження, ніби саме для екс-гаранта або для глядачів так званих ДНР і ЛНР картинку робили...

Людей, до речі, на зйомку привезли величезними автобусами: квитки в касах міста не продавали (!), бо «Інтеру» була потрібна, як висловився один з організаторів, «нормальная трудовая публика, которая будет слушаться». Саме її у великій кількості запустили в столичний палац «Україна» і «розігрівали» у фойє безплатним шампанським.

Час від часу слухняний люд плутав стійки з дармовим пійлом та з баром палацу, і виникали непорозуміння: «Чоловіче, це платний бар...» — «Да? Кто сказал?! Шо, даже лимончик на закусь не порежешь?» «Шо вы смотрите на нас, как на дикарей? — обурювалася жінка похилого віку. — Да, нас привезли. Да, вы обязаны нас обслуживать. А я вот всюду езжу, где берут. И на антимайданы ездила, а шо такое? Это наша украинская (з наголосом на другому складі. — Авт.) ментальность: дают — бери, бьют — тикай...»

У залі народ поводився не менш розкуто — всіх артистів глядачі вітали бурхливими оплесками і криками «браво». Щоправда, не завжди розуміли, хто на сцені. «О-о-о! — стогнав, закотивши очі молодик у білій майці і спортивних штанях з лампасами. — Настя Каменских!» «Ты шо, дурак? — ввічливо цікавився його товариш. — То ж Софа Ротару! Повылазило, да?»

Зате Таїсію Повалій упізнали одразу. І, на превелике здивування людей із бейджиками, почали свистіти. «А шо она хотела? — знизав плечима мій сусід, який, як з’ясувалося, родом із Лисичанська. — Донбасс предателей не любит!» Приїзд екс-регіоналки, яка нині робить кар’єру в Росії, «інтерівці» до останнього тримали в таємниці. Навіть від керівництва Палацу «Україна», не те що від преси. Проте в день концерту «шило» все-таки вилізло з мішка: інформацію про участь Повалій у зйомках розмістила в соцмережі продюсер і волонтер Олена Мозгова. Разом із фотографією декорації, де сходинки на сцені, підсвічені оранжевим, були разюче схожі на георгіївську стрічку. «Жах! — обурювалися всі, хто бачив. — Куди дивиться Нацрада, чому в «Інтера» досі ліцензія? А Мінкульт? Поділили артистів на списки, то нехай скажуть, у якому Тая Повалій!»

Схоже, «Інтеру» вдалося здивувати народ іще до прем’єри концерту — перш за все нечуваним нахабством, бо мало хто вірив, що після скандалу, пов’язаного із новорічним шоу, де брали участь та ж таки Повалій і Кобзон, цей канал наважиться «повторити свій подвиг». Як бачимо, наважився. Та ще й до Дня Незалежності України, демонструючи повну і цілковиту незалежність і від України, і від того, що півтора року як анексований Крим, а на сході фактично триває війна з російським окупантом.

Дивували й українські артисти — своєю всеїдністю, байдужістю до того, з ким, про що і коли співати, і взагалі, хто чим міг. Наприклад, Alyosha, чий чоловік Тарас Тополя усіляко підтримує бійців АТО, — тим, що взагалі з’явилась у цьому концерті, Міла Нітіч і Ольга Цибульська — дифірамбами «Інтеру» й численними гламурними фото з концерту (на сцені, за кулісами і в ліфті), молодий амбітний Дмитро Каднай — безбожно перекрученим відомим текстом «Я піду в далекі гори», звідки повикидали всі «кичери і діброви» — так, ніби боялися, що «Донбасс может не понять», Герой України Софія Ротару — тим, що в привітанні збивалася з української мови на російську, наче забула, в якій країні виступає...