YouTube, Сосюра і Vladimir’s blues

Спеціаліст однієї зі столичних агенцій цифрового маркетингу, випускник Київського політехнічного інституту Олександр ГОНТАР зняв 57-секундний соціальний відеоролик They love Ukraine із закликом любити Україну. У його короткій стрічці дванадцятеро іноземців із дев’яти країн світу декламують рядки з вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну» на тлі музичного супроводу Max Richter Vladimir’s blues. Лише за декілька днів це відео на YouTube переглянули понад 155 тисяч людей, що для соціального українського ролика — нечуваний успіх.

— Вирішив зняти це відео, бо гостро відчуваю, як і мільйони інших українців, нестачу якісного патріотичного контенту в Інтернеті й на ТБ. Соціального відео, яке привертало б увагу, інтригувало, викликало емоції, практично немає або його просто не показують, — розповів «Дню» Олександр ГОНТАР. — А насправді, щоб зняти відео, яке може зачепити «за живе», навіть не треба багато фінансових вливань. Зі змісту коментарів під роликом They love Ukraine переконався, що мені вдалося це довести.

У ролику показано дванадцять майже випадкових іноземців із дев’яти країн світу, з якими я зустрівся упродовж цього року. Перші чотири — люди, котрих особисто приймав у себе в гостях по мережі «КаучСерфінг» (одна з найбільших всесвітніх гостьових мереж, учасники якої безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей та організовують спільні тури. — В. Л.), а інші — це студенти технічних університетів Європи, які приїздили в Україну за програмами обмінів. Я пояснив героям стрічки, що саме хочу зняти, і кожному переклав англійською мовою зміст вірша Володимира Сосюри. Дехто вивчив свій рядок із вірша, інші — просто повторювали за мною на камеру. Всім учасникам зйомки дуже сподобалася ідея фільму, бо, як вони зізналися, дійсно встигли полюбити нашу країну.

— Яким, на вашу думку, повинен бути якісний патріотичний контент?

— Він може бути різним. Головне, щоб базувався на цікавій ідеї. Також не менш важливо, щоб людина, яка знімає подібні ролики, насправді любила й поважала Україну. Якщо цього не буде, навіть талановиті режисери за умови серйозних фінансових вливань якісного патріотичного сюжету не знімуть. Творці контенту для Інтернету чи ТБ повинні жити з Україною в серці. На жаль, у нашій державі патріотичних соціальних проектів практично немає. Залишає бажати кращого й соціальна реклама на ТБ. Можливо, це результат того, що в Україні взагалі бракує інтелектуального українського продукту — газет, книжок, фільмів... Переконаний, що в цьому винні передусім ми самі, адже мовчки споживаємо те, що нам пропонують з екранів. Переконаний, що доки ми буквально не вимагатимемо якісного українського контенту, він сам по собі на ТБ не з’явиться.

— Як вважаєте, чи можуть такі, як ваш, соціальні ролики бути додатковим стимулом для українців пишатися своєю країною?

— У певному розумінні так. Але такі сюжети — дуже невеликий крок на цьому шляху. Реакція на мій фільм показала, наскільки українцям, зокрема молоді, сьогодні важливо відчувати гордість за свою країну. Мені пишуть десятки людей, які зізнаються, що сюжет розбудив у них шанобливе почуття до України. Дехто зізнається, що були зворушені до сліз, переглядаючи ролик. Цікаво, що найбільше відгуків надійшло від російськомовних українців і тих, хто нещодавно перейшов у повсякденному спілкуванні на українську. Останні сприймають моє відео як підтвердження того, що вони правильно вчинили.

— У соціальних мережах сьогодні з’являється чимало різноманітних патріотичних демотиваторів, але інколи їхня якість викликає сумніви і, навпаки, відштовхує...

— Згоден. Патріотична риторика в мережі має будуватися не на протиставленнях, зокрема українців та росіян, адже у нас хто вилаяв в Інтернеті Росію — той вважає себе патріотом. В основі мусять бути позитивні приклади українців, які чогось досягли. Словом, пропагувати варто тих, хто власним прикладом довів, що він не просто палкий українець, а українець успішний. Насправді, гідних для наслідування людей у нас вистачає.

Українська молодь сьогодні дуже активна в соціальних мережах. Утім, для декого Інтернет — це лише нагода «випустити пару». Звісно, написати в мережі критичний коментар щодо якоїсь теми значно легше, ніж піти і зробити конкретну справу. Потрібно сприймати Інтернет як реальну можливість відкрити для себе світ та реалізувати свої прагнення. Переконаний, що насправді «засідателі» в Інтернеті — прихований потенціал України. Навіть найбільш інертні в мережі люди обов’язково вийдуть на вулицю, якщо їм вимкнуть Інтернет або заборонять спілкуватися між собою.

До речі, ініціатива Олександра перегукується із започаткованим 2007 року проектом «Дня» «Наша країна очима іноземців». Тоді ми запропонували послам іноземних держав, які перебувають з дипломатичною місією в Україні, а також іноземним політикам та експертам назвати три причини, за що, на їхню думку, варто полюбити нашу країну.