Європейські традиції, або Як кролик почав нести великодні яйця
У святкові великодні дні всі ми, а особливо діти, із захопленням занурюємося в традиційні турботи: купуємо і освячуємо паску, розфарбовуємо яйця-писанки й вибираємо звичний сувенір — шоколадного кролика. Про паску і крашанки все зрозуміло... А ось звідки «прискакав» заєць, і як цей звір з’явився в традиції святкування Світлого Великодня?
Сам персонаж, який за старовинним повір’ям дарує слухняним дітям нагороду за хорошу поведінку впродовж усього року — шоколадні яйця, дуже схожий з Дідом Морозом (Святим Миколаєм), який приносить у різдвяні дні подарунки для слухняних дітей — «миколайчики». Різниця тільки в тому, що кролик має проявити спритність, підкладаючи яйця вночі у капелюхи, спеціально залишені дітьми під кущами в городі (або іншому таємному місці), а Дід Мороз приносить подарунки у великому червоному мішку, і кладе їх до дитячих вовняних шкарпеток. Повчальний мотив зрозумілий і однозначний: різдвяний і великодній подарунки мають укріпити нашу віру в те, що все позитивне знаходить свою винагороду, нехай навіть і таємну.
Проте образ кролика, який здатен виконувати фантастичну для сімейства гризунів роль, — нести яйця, зовсім не вкладається в жодні казкові традиції, але ми так до нього звикли, що навіть не замислюємося, звідки ж у кролика з’явився такий дивний обов’язок. І нарешті, якщо подарунок — яйця, тоді чому кролик, а не курка?
Фольклорні та міфологічні джерела повідомляють, що образ кролика зародився задовго до християнства, в давні язичницькі часи. Одна з численних і широко популярних легенд про кролика розповідає про те, що під час Великого Потопу, Ковчег, який плив хвилями, наштовхнувся на вершину гори, його днище раптово тріснуло і в ньому утворився пролам. Вода заповнило б увесь ковчег — і потонув би він, не виправдавши надій Ноя, однак у вирішальний момент становище врятував зайчик, якого даремно вважають боязким. Він всівся на місце течі, й закрив діру своїм хвостиком. Легенда стверджує, що цей подвиг не залишився непоміченим, і слава про відважного героя живе й досі, можливо вплинувши на народження образу великоднього зайчика. Пізніше, вже 1680 р., було опубліковано першу літературну розповідь про кролика, який є точним прообразом великоднього, він відкладав яйця і ховав їх в саду.
По всій Європі цей персонаж поступово прижився, а свято Остер Хазе стало найочікуванішим і найрадіснішим дитячим святом. З черговою хвилею імміграції образ кумедного і доброго кролика перекочував до США. Переселенці влаштувалися до Датч Кантрі (Dutch Country) на південному сході штату Пенсильванія. В ті часи Dutch називали перших німецьких та європейських поселенців, які говорять німецькою мовою, що іммігрували наприкінці XVII — на початку XVIII століття. Саме вони й привезли з собою цю легенду, а також чудову традицію обдаровувати діток на весняне свято солодкими марципановими кроликами.
І сьогодні дітям приємно не лише отримати дарунок і з’їсти його, але й зануритися в атмосферу казки, пограти в неї. В минулому, не розпещені ігровими приставками й механічними керованими машинками, діти розважалися на Великдень по-своєму: майстрували зі старого капелюха гніздо для яєць, нишком ховали його в таємному місці і з нетерпінням чекали на ранок подарунок.
Цікаво, що у зв’язку з великодніми подарунками в різних кінцях Європи виникли свої місцеві персонажі, що претендують на неабияку конкуренцію з кроликом: у Гессені яйця несла лисиця, в Саксонії — півень, в Ельзасі — лелека, а в Баварії — зозуля. Та все ж, щодо того, щоб знести «правильне» яйце, переможцем став кролик!
Великодні зайці поділяються на дві категорії: фігурки-статуетки на згадку, і солодкий заєць, призначений для того, щоб бути з’їденим дітлахами.
І наостанок варто розповісти про те, як далеко зайшла любов до цього милого і доброго персонажа. Шанувальники великоднього кролика створили для свого улюбленця музей! 1991 року колекціонер Манфред Клауда відкрив у Мюнхені Музей великоднього зайця, який було занесено до Книги рекордів Гіннеса. Музей налічував більше 1000 експонатів, включаючи фарфорових, дерев’яних, ганчіркових та керамічних зайців, зайців з пап’є-маше, цукру і воску, форми для виготовлення пасхальних зайців з марципана й шоколаду, листівки, фігурки зайців з годинником та механічних зайців.
Тут глядачі змогли побачити іграшкових кроликів початку XIX століття. Святково вдягнені, прогулювалися під лапку парочки франтів-кроликів з модницями-кролицями в кокетливих капелюшках. Слухняно слідуючи історичній хронології, музейники показали і кроликів часів Першої світової війни, у військовій формі з артилерійською гарматою. Побутовий аспект казкового кролячого життя демонстрували спеціальні житлові кімнати: дерев’яні скриньки з декораціями та фігурками звіряток, що зображували різні сценки.
