«Батьки» Руху на тестування не з’явилися
Проголошена прес-секретарем Руху Дмитром Понамарчуком прес-конференція «батьків-засновників» Народного Руху України викликала чималий інтерес серед журналістів, яких зібралося понад півсотні, в тому числі чимало тих, хто починав висвітлювати діяльність Руху із самих початків. Справді цікаво було б побачити знову за одним столом Михайла Гориня та Івана Драча, котрі виборювали у 1990 році посаду голови Руху, заклавшии підвалини першого рухівського розколу. Ініціатор зібрання «батьків-засновників» Сергій Конєв назвав його «тестом на добру волю».
Тесту не вийшло. Із восьми оголошених учасників прийшли лише двоє — Олександр Лавринович та Богдан Бойко, не рахуючи Конєва з Понамарчуком. Довелося заповнити порожні місця колегою Бойка по Руху-3 нардепом Філіпчуком. Ще один сеанс розмов про єдність у такому складі викликав більше запитань, ніж відповідей. Як слушно зауважив Олександр Лавринович, поки що кожна спроба об’єднання Руху призводила до виникнення нової організації. Живою ілюстрацією цих слів були згадані вже Філіпчук і Бойко, які нещодавно нашвидкоруч створили досить дивний «Рух за об’єднання», а тепер прагнуть повернутися назад, але, треба розуміти, не як прості рухівці, а як повноправні суб’єкти процесу об’єднання, що передбачає рівність із власне Рухом і організацією Юрія Костенка.
Безумовно, об’єднання Руху назріло і заперечувати його необхідність може лише той, хто не має бажання потрапити до наступного складу парламенту. Чи не щодня надходять нові «повідомлення з регіонів», де рухівці всіх напрямків вже втомилися стискати один одного у міцних обіймах братнього об’єднання. Бо за місцевими обіймами, які не мають жодних юридичних наслідків, мали б йти дії керівників партій, які поки що обмежуються деклараціями, ведучи аж занадто складну гру.
Здавалося б, добру справу задумав Сергій Конєв — зібрати разом людей, котрі засновували Рух у первинному його вигляді, ще до розколів. І формулювання знайшов вдале — до нинішніх реальних Рухів це зібрання жодного відношення не має. Але, як повідомив Дмитро Понамарчук, запрошеним УНРівцям, які ніби мали прийти, робити це заборонив їхній центральний парторган. Чи так це погано?
Партійна відповідальність, якою партія Костенка пов’язала своїх депутатів, свідчить лише про те, що ніхто не збирається допускати у процесі об’єднання Руху самодіяльності. Скільки разів вже так було — варто зібратися десь групі націонал-демократів, як вони ледь не автоматично підписують декларацію про якесь новоутворення. Тому й не ходять тепер на такі зібрання поодинці й без дозволу партії ні Іван Драч, ні Павло Мовчан, ні Володимир Черняк, ні Василь Червоній, яких Сергій Конєв відніс до «батьків-засновників». Не слід було цього робити. Бо ж відомо, що у кожної історичної справи у нас стільки «батьків», що краще не піднімати питання «батьківства» взагалі.
Самі того не підозрюючи, і з найкращими, як видається, намірами, ініціатори збору рухівських «батьків» в тисячний раз припустилися тієї ж самої помилки — почали рахувати «партстаж». Той же Дмитро Понамарчук не забув вказати, що він прес-секретар Руху із 1989 року. Насправді Руху слід не виявляти нових і нових «батьків», а вирощувати «дітей». Інакше дивний процес виходить — «батьків» щораз більше, а дітей аж занадто мало для організації, яка претендує на провідну роль у політичному житті. Молодь нині не цікавить, хто і з якого року ходив на рухівські зібрання. Молодь, і не тільки молодь, а виборця взагалі цікавить інше — яку програму запропонує об’єднуваний Рух перед виборами, з чим прийде до своїх старих і нових прихильників.
Ось у цьому головна проблема. Політичне самовизначення за схемою «за Кучму» чи «проти Кучми» для такої сили, як Рух, є занадто примітивним. Колишньою «конструктивною опозицією» також бути не вдасться. Поки ж визначення конкретної позиції з принципових питань життя держави рухівці всіх напрямків підміняють розмовами про об’єднання і про бажання бути «під Ющенком». Цього явно замало і надовго не вистачить. Тестування на добру волю, на щирість своїх намірів, на чітку визначеність політичної позиції керівним рухівцям таки доведеться пройти. І далеко не кожен з них впевнений сьогодні в позитивному для себе результаті.
