Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

Чого ми хочемо від Євросоюзу?

1 грудня, 2005 - 00:00

Сьогодні в Києві відбудеться саміт Україна — ЄС — перший після помаранчевої революції. Обраний в її результаті Президентом Віктор Ющенко оголосив євроінтеграцію головним курсом зовнішньої політики. Напередодні відповідальної зустрічі українського керівництва з керівництвом ЄС «День» поцікавився у пересічних громадян України: що б вони хотіли отримати від Євросоюзу? (Продовження опитування — в завтрашньому номері.)

Сергій ОСТРОВЕРХ, юрист, приватний підприємець (м. Харків):

— Перший етап, на якому ми перебуваємо, — це перехід від слів до діла. Ми оголосили, що хочемо в Євросоюз, а він у свою чергу нібито погодився на наше членство, але колись, у майбутньому. Хотілося б тіснішої економічної співпраці, зокрема в енергетичній сфері і в сфері високих технологій. В енергетичній сфері Україна пропонує свої послуги в транзиті енергоносіїв, у диверсифікації джерел постачання енергоресурсами. Але з боку Європи поки що лише одні розмови. Нафтопровід Одеса — Броди вже давно міг би бути заповненим і працювати на повну потужність, але ЄС не проявляє в цьому реальної економічної зацікавленості. Нас не сприймають як повноцінну державу. Хотілося б, щоб нарешті оцінили наш потенціал і можливості.

Сюди треба додати відмову від подвійних стандартів. На словах усе добре, але на ділі політика Євросоюзу трохи туманна. Хотілося б, щоб було менше політиканства. З українського боку — це спекуляція самою заявою про вступ до Євросоюзу. Можновладці правильно говорять, однак фактично нічого не роблять у цьому напрямі, продовжуючи шарахатися з одного боку в iнший. Вступати до Євросоюзу треба, але головна мета — це досягнення європейських стандартів і в економіці, і в соціальній сфері. Хай би що там казали, але Україна все-таки європейська країна і досить могутня держава в економічних відносинах. Якби в країні був порядок, то нас би ще просили вступити до Євросоюзу. Всією державною політикою має підкріплюватися теза односпрямованості, а виходить усе, як у тій байці про лебедя, рака та щуку. Практично те саме, що й за часів Л. Кучми.

Володимир ШКЛЯР, народний депутат України:

— Думаю, що тісна співпраця України з Євросоюзом насправді відкриває серйозні перспективи. Протягом останніх років кримська економіка багато втратила через те, що російські замовлення залишилися в минулому. Унаслідок цього багато підприємств шукають нові ринки збуту та відчувають величезну потребу в реконструкції своїх виробництв, для чого потрібні великі інвестиції. З іншого боку, Крим також втратив від нещодавнього закриття вільних економічних зон і ТПР, і хоч у їхніх механізмах було багато невдалого, але саме через ВЕЗ і ТПР автономія має вдалий досвід співпраці з багатьма країнами Євросоюзу.

Тому розширення співпраці України з Євросоюзом для Криму означатиме не тільки новий вихід на вже певним чином освоєні європейські ринки, а одночасно і реконструкцію власних виробництв із застосуванням передових технологій. Я знаю, що європейські покупці високо цінують такі кримські товари, як вино, багато консервів, унікальні фрукти й овочі, а також послуги та продукцію кримських суднобудівних заводів, нашу оптичну продукцію. Розширення контактів із Євросоюзом — це величезне поле діяльності для вчених Криму як із погляду складних гуманітарних досліджень, так і з погляду прикладних досліджень у точних науках, пов’язаних із виробництвом. Як вчений я чекаю, що це дасть новий поштовх розвитку науки в автономії, яка, і це не таємниця, переживає важкі часи.

І головне — з роками незалежності України Крим стає для європейців дедалі популярнішим курортом, унаслідок цього відкриваються нові авіарейси на півострів, світ тільки починає пізнавати наші історичні музейні та культурні цінності. Тому я особисто чекаю активнішого виходу Криму як регіону зі світовими цінностями на європейську арену. Я думаю, Крим за своїм інтересом у світі та міжнародним значенням отримує реальні можливості стати на рівень найвідоміших регіонів Франції, Італії, Німеччини…

Нарешті, суто кримське міркування, яке доводить, що ті читачі, хто вже встиг подумати, що ратуючи за розширення контактів з Євросоюзом, я проти розширення зв’язків із Росією, глибоко помиляються. Підвищення якості та технологічності кримського виробництва, місткості кримського ринку, інтернаціоналізація і глобалізація кримських зв’язків вигідні не тільки самому Криму, але насамперед Росії, оскільки в нових умовах Крим стає ще відкритішою зоною і зможе постачати в Росію продукцію вищої якості, ніж ранiше, зможе надавати росіянам послуги вищого рівня. Адже не є таємницею, що Росія відмовилася від багатьох видів кримської продукції не через політичні міркування, а тому, що її або не задовольняла якість товару, або вони змогли налагодити в себе більш технологічне виробництво. Тому розвиток українських зв’язків із Євросоюзом — це не заперечення співпраці з Росією, а навпаки — передумови для численних вигідніших операцій як із Заходом, так і зі Сходом.

Треба вже, як інші країни, шукати своє місце під сонцем. Адже розширення зв’язків із Євросоюзом — це можливість нарешті припинити експортувати в його країни дешеву робочу силу з України та Криму, а повернути її додому з уже європейським досвідом життя, організувати в самій Україні нові виробництва, впровадити нові стандарти. Спершу буде важко, але українці вирішували завдання й не такої складності.

Підготували Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь, Марина ГОЛІНА, Харків
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments