Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

Пора «зав’язувати»

Неправильні життєві установки роблять підростаюче покоління нещасливим і «м’яко присаджують на алкоголь»
24 січня, 2008 - 00:00
40% УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ СИСТЕМАТИЧНО ВЖИВАЮТЬ АЛКОГОЛЬ. ХТОСЬ РОЗПОВІДАВ ЦИМ ДІТЯМ, ЩО ВОНИ — ПОТЕНЦІЙНІ ПАЦІЄНТИ НАРКОКЛІНІКИ? / ФОТО ЛЕОНIДА ТИТА, Тернопіль «МОРОЗИВО КРАЩЕ» ФОТО МАРІЇ МАСІЧ / «День»

В одній із своїх маловідомих повістей Лесі Українки йдеться про те, що з тих пір, як людина захотіла стати щасливою, в погоні за ним вона втратила саму себе. Нині ж синонімами до слова «щастя» є «успіх», «гроші». Відтак сучасні дорослі весь час на роботі, будують кар’єру. Тим часом діти, якщо їхнє існування не наповнене мистецтвом, спортом чи ще чимось, що б давало відчуття повноти життя і самоствердження, або тупішають годинами перед телевізором, або теж вирушають на пошуки повноти життя на вулицю. Оскільки природа не терпить ніякої порожнечі, то духовну порожнечу заповнює щось інше...

СЛАБОАЛКОГОЛЬНЕ ЗЛО

Дослідження міжнародних експертів ВООЗу виявили, що українські підлітки — світові лідери по кількості випитого спиртного і що нині саме неповнолітні все частіше стають пацієнтами наших наркологічних клінік.

— Ще 10—15 років тому до нас на лікування не поступали люди, які знаходилися в стані алкогольного пивного психозу, а тепер в реанімацію привозять хворих, які знаходяться в алкогольній пивній залежності у найважчому стані й відповідними наслідками: «бичим серцем», «пивною печінкою» — все це прояви пивного алкоголізму, — розповів головний психіатр-нарколог Київської області Геннадій Зільберблат. — Алкоголь наносить шкоду не лише фізичному стану людини, а й психічному: росте кількість випадків алкогольних психозів — гострих і хронічних, важкі злочини робляться саме в нетверезому стані, а кількість ДТП, які трапилися з вини п’яних зі смертельними наслідками, виросла у кілька разів...

Як стверджують лікарі-наркологи, більша частина клієнтів наркологічних лікарень — молодь до 35 років, і якщо офіційно нині в Україні алкоголіками є понад мільйон осіб, то для більш точної картини лікарі радять помножити цифру на ...вісім (додайте до них половину дітей шкільного віку, які, за статистикою теж систематично вживають алкоголь). Одна з причин — українці «присіли» на так звані слабоалкогольні напої: пиво, джин-тоніки, лонгери, фарбники яких, в поєднанні з алкоголем ще сильніше інтоксикують організм. Такі напої у нас чи не найдешевші в світі...

— З біологічної точки зору шкода, завдана здоров’ю — прямо пропорційна до кількості випитого спиртного в перерахунку на чистий алкоголь. Тож з медичного погляду між ними немає ніякої різниці — і те, і те є злом. А основним споживачем пива, тоніків є молодь — їх вона п’є багато (вперше це помітила ВООЗ), — зауважив Михайло Ігнатов, завідувач відділу соціальної та експериментальної наркології Українського інституту соціальної і судової психіатрії. — Розподіл спиртного на «слабоалкогольні» напої і «міцні» — надуманий і найгірше, що це привело до того, що в Україні є різні юридичні норми по відношенню до пива і горілки: притягнути до відповідальності продавця, який продав неповнолітньому пиво — неможливо...

Жарти з пивом — погані: з 2005 року міністри охорони здоров’я світу віднесли алкогольну залежність до психічної патології.

ЩАСТЯ І АЛКОГОЛЬ, АБО ПОГАНИЙ ПРИКЛАД — ЗАРАЗНИЙ

А що ж діти? Як стверджують психологи, у 3—4-річному віці вони до найменших дрібниць повторюють рухи (а потім — вчинки) дорослих... Тому вже в дитячому садочку можна побачити, як дітлахи, граючись, чокаються горнятами, а в підлітковому віці ті, хто легко піддається навіюванню, питиме пиво, «як Кличко» чи Шевченко, більш критичніші підлітки, як мінімум, отримають внутрішній конфлікт (шкідливо, але ж... рекламує кумир).

Інша причина, яка може звернути людину на шлях алкоголіка — переживання фрустрації (велике розчарування). Амбіцій ніхто не відміняв, і в кожного з нас живе нормальне бажання успіху, щастя, самовдосконалення. (До речі, скільки не доводилося автору статті спілкуватися з людьми (як правило, чоловіками), котрі твердо стоять на землі, є господарями власного життя і на додачу — роботодавцями сотень людей, практично всі вони — непитущі.)

— Для того, щоб людина відчувала себе щасливою, окрім любові до себе, природи і оточення, потрібно, щоб її життєва мета і мотивація співпадали з можливостями, — наголосив Геннадій Зільберблат. — Коли ж всюди демонструється успішне життя олігархів, «зірок», у людини виникає конфлікт (особливо — середнього віку), бо вона, порівнюючи себе з ними, розуміє, що чогось не змогла досягти в житті... Це стосується й питання профілактики алкоголізму, бо щастя залежить й від установок, які закладаються в дитинстві — виховуються в сім’ї, нав’язуються в суспільстві, є певні традиції. Одна справа, коли справдилася установка і чоловік посадив дерево, виховав дитину і побудував будинок, а інше, коли його запрограмували на великий успіх — заробляти мільйони, купатися в золоті...

Як не сумно, але очевидно, що життєві установки мало справдилися у більшості українських чоловіків: за даними епідеміологічних досліджень, найбільше зловживають алкоголем в Україні сімейні чоловіки 26—50 років. І якщо для більшості країн наявність дітей і родини допомагає чоловіку «зав’язати», у нас — навпаки: від цього п’ють ще більше. Такий парадокс дуже здивував дослідників, натомість особливості поширення жіночого алкоголізму — ні (найбільше проблем є у 18—25-річних дівчат, але з віком кількість випитого зменшується). Про допомогу психологічну чи наркологічну — й не йдеться...

— Серед людей, які зловживають алкоголем і є залежними від нього, рівень звернення за допомогою не перевищує 7% — і це дуже неточна цифра, — наголосив лікар-консультант Асоціації психіатрів України Станіслав Костюченко. — По-перше, вони не знають, що потрібно звертатися, хоча в анкеті ми пропонували респондентам цілий перелік установ, до яких вони могли б звернутися, в тому числі й знахарів. По-друге — залежні від алкоголю не визнають проблеми як такої... Також ми з’ясували, що дещо більше п’ють у Південно-Східному регіоні, причому чоловіки, які ... заповняли наші анкети російською мовою.

КОЛИ ТРАДИЦІЇ Є ПОГАНИМИ

Окрім усього переліченого, однією з причин поширення алкоголізму в Україні є традиції. І якщо, зазначають лікарі, хворого на діабет ніхто не додумається шантажувати, припрошуючи до торта «ти ж мене поважаєш?», то з алкоголем — усе навпаки. Це банально, але факт. Ламати погані традиції — чи не найважче заняття для наступних поколінь, можливо, таке ж важке, як перервати спадковий ланцюжок (схильність до алкоголізму передається). Наркологи застерігають: аби в роді перервалася ця спадковість, повинно пройти п’ять поколінь тверезості. Проблема вимагає вирішення і негайних кроків — на рівні як держави, так і «малого кола» — сім’ї, адже за даними фахівців, щороку в Україні від зловживання алкоголем помирає 40 тисяч людей.

— Мало хто задумується над тим, що після 21 року щодня ми втрачаємо певну кількість нервових клітин. Єдине питання — як швидко ми їх позбуваємося, чи «добиватимемо» їх алкоголем і тютюном, — нагадує Михайло Ігнатов. — Від цього залежить не тільки тривалість життя, а й його якість. Адже, крім того, що в порівнянні з європейськими країнами, наші жінки і чоловіки так рано виходять на пенсію, на жаль, навіть до цього часу вони багато в чому втрачають здатність функціонувати...

Тож експерти переконані: щоб врятувати те, що є, держава повинна розпочати із заборони реклами тютюну й алкоголю, батьки ж — переглянути власні цінності: можливо, крім грошей, щастя слід шукати в спілкування з дітьми, розділяючи їхні успіхи, організовуючи спільне дозвілля? А ще — подивитися зранку під час похмілля на себе в дзеркало і побачити в ньому... майбутнє своїх дітей.

КОМЕНТАР

Роман ЛІЩУК, директор громадської організації «Інститут проблем наркоманії та наркозалежних», кандидат медичних наук:

— Причин вживання дітьми слабоалкогольних напоїв, яке у всьому світі називається «м’якою присадкою на алкоголь», — багато. В комплексі ж вони приводять до підліткової злочинності, збільшення кількості «дітей вулиці». Тому я б розглядав проблему вживання дітьми алкогольних напоїв через призму підвищеної ризикованої поведінки. З одного боку — для власного здоров’я, з іншого — для суспільства. Можливо, не таке шкідливе пиво, якщо його пити небагато, як те, що людина під впливом алкоголю може здійснювати вчинки, які загрожують оточуючим: діти можуть ставати агресивними, некерованими, збудженими і навіть за те, що на вулиці підліток розбив пляшку, його можуть в міліції поставити на облік — а дитина цього не знає. Оскільки в нашому суспільстві змінилися цінності — з гуманістичних вони стали матеріальними — це також призвело до зміни методів заробляння грошей, до яких можуть вдаватися діти (одна справа бути кур’єром і розносити газети, інша — торгувати наркотиками). І це дітям теж ніхто не пояснює...

Що стосується сім’ї, то, оскільки батьки більше часу віддають роботі, ніж вихованню дитини, цінності духовні, релігійні, знівелювалися — як і сімейне виховання: дитину все більше виховує середовище. Не треба забувати, що теперішні батьки — це покоління 80—90-х — часу, коли була перебудова, зміна ціннісних орієнтирів, перехід від одного суспільства до іншого, тому в таких батьків може бути відсутнє саме те, що потрібно передати дітям: життєва мудрість, світогляд, у якому духовне переважає над матеріальним, а ще додайте швидкі молодіжні шлюби, швидкі розлучення, виховання дітей одинокими матерями... Відтак виходить, що діти розвиваються так і такими, як їм дозволяє суспільство.

Переконаний, що для покращення ситуації в Україні має запрацювати спеціальна державна програма по роботі з дітьми і молоддю — «зверху», «знизу» ж потрібно створювати спортивні секції, клуби за інтересами, а не віддавати приміщення під офіси — потрібно забрати дітей з вулиці. Очевидно, що слід й відмовитися від реклами тютюнових та алкогольних виробів, як це є у світі, не кажучи вже що їх рекламують відомі футболісти чи боксери.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ