...Просто принципи права мають бути єдині

Добридень, не наважуюся писати українською мовою, оскільки боюсь образити вас помилками, — не вивчала мови. Проте вважаю вашу газету єдиною в Україні, що демонструє повагу до читача. На жаль, цим не можуть похвалитися деякі з ваших експертів, які запрошуються для обговорення гострих тем.

Наприклад, пан Одарич, міський голова Черкас, надзвичайно вразив мене простотою міркувань, якими він аргументує незаконність, на його думку, перебування пані Тимошенко як прем’єр-міністра на переговорах у Москві з газових питань у матеріалі «Хто і навіщо штовхає владу до «точки неповернення»?» від 9 серпня 2011 року.

Цитую: «І в цей момент... кидається прем’єр в Москву, без дозволу уряду укладає угоди...». Далі оцінка угодам, м’яко кажучи, малокомпетентна.

Можливо, Сергій Одарич провів велику кількість міжнародних, міжурядових переговорів, активно брав участь у попередній технічній роботі з підготовки їх, прекрасно орієнтується в повноваженнях посадових осіб на урядовому рівні, знає міжнародне господарське право? Схоже — ні. Інакше просто звернувся б до фактів і дізнався, що щорік при УКЛАДАННІ, а не лише при ПІДПИСАННІ угоди з газових питань з обох сторін — і постачальника, і покупця — присутні прем’єри країн. В. Путін, коли був прем’єром (до обрання президентом), наприклад, особисто супроводжував завершальні раунди переговорів і долучався до цього раніше, ніж наші прем’єри, наприклад В.Ющенко.

Або як можна давати оцінку результатам переговорів за участю прем’єр-міністра, не згадуючи при цьому ні пересування військової техніки з України до Грузії на «задвірках сцени» цих переговорів за прямою вказівкою Ющенка при зловтішній співучасті Єханурова, — він, як багаторазовий технічний прем’єр і такий же технічний міністр оборони, досвідчений апаратник, — не міг не розуміти, що це означає для позицій країни в такому питанні, як ціна бюджетоутворюючого енергоносія. В цей же час спаяна опозиція — нинішні доблесні керівники, які за два вже минулих переговорних цикли не зуміли добитися кращих умов, а лише погіршили їх, — щодня блокувала роботу парламенту, вимагала негайного прийняття бюджету (а без ціни на газ не можна було сформувати основні його макроекономічні показники), президент — на нього взагалі, як сказала Лісістрата, немає суду — щодня галасував по телебаченню і в пресі, заявляючи, що уряд мало не навмисно веде країну до колапсу; що бабусі мерзнуть, дітки в садки не ходять. Ви пам’ятаєте цю істеричну і неадекватну обстановку? Пригадайте, що і температура тоді була не +26, як зараз, а як раз симетрична по інший бік нульової позначки термометра. Будь-який технічний фахівець у ті дні все розумів і «на стінку дерся» від неможливості що-небудь змінити: це — питання політики, а не технології. На жаль.

Саме з кінця дев’яностих років, із діяльності веселої пам’яті Ігоря Бакая ці питання стали такими — перейшли з площини технологічних режимів і фінансового супроводу в площину поступок і заліків, «цифр у думці» й, врешті-решт, у площину узаконеної корупції. Або пан Одарич не звернув уваги на те, що саме пан президент Ющенко, прямо порушивши Конституцію, особистим дзвінком директорові господарюючого державного суб’єкта перервав переговори на стадії затвердження ціни удвічі нижчої від нинішньої?

Або не чув про умову, за якою президент Ющенко впустив до влади й вдруге зробив прем’єром нинішнього Президента, — нерозголошування секрету Полішинеля — причетності його сім’ї до «РосУкрЕнерго»?

Я не люблю пані Тимошенко й не вірю, що вона ставить завданням свого життя служити країні. На мою думку, нею керує жадоба влади. Так, вона не докладала зусиль до зміни нинішньої корупційної архітектури влади, навіть знаючи про конкретні прояви зловживань учасниками владної команди. Так, вона сама «подавала цеглу» і будувала конструкції цієї архітектури в 90-і роки. Але це не змінює іншого — виконання посадовою особою своїх ПРЯМИХ обов’язків не може засуджуватися, тим більше — судом, тим більше — кримінальним. Цей епізод, ця діяльність НЕОСУДНІ.

Адже треба дивитися на речі розсудливо — зараз, на догоду задоволенню особистої помсти недалеких людей, відкривається ящик Пандори. Ви, пане Одаричу, не боїтеся, що після перевиборів (або перепризначення) вас особисто, як і будь-якого іншого керівника, можуть на підставі прецеденту цього суду притягнути до кримінальної відповідальності, наприклад за підвищення тарифів на опалення, за подорожчання проїзду в міському транспорті, за закупівлю трамвая за ціною на 20 тис. гривень вищою, ніж 1999 року? І тоді доводитимете, що не було постачальника чи виробника в країні, в якого знайшлися б трамваї за ціною 99-го року?.. Сидячи при цьому в СІЗО — у в’язниці, по суті, тому що це буде ду-у-у-же приємно вашому наступникові. Адже так виглядає насправді те, що відбувається зараз, конкретно — з ЮВТ.

І ніхто з тих, які нині шурують у владі, не подумав, що й їх (будь-кого) за цією винайденою ними формулою можна буде звинуватити в завданні економічного збитку країні, підприємству, громадянам на будь-яку суму? Алгоритм вони вже нам усім підказали: беремо ціну періоду 2, віднімаємо ціну періоду 1, отриману різницю множимо на об’єм спожитої субстанції — хліба, молока, газу, води, калорій тепла, кількості проїздів у тому ж транспорті, семестрів у вишах — і пред’являємо отриманий рахунок як компенсацію прямих збитків, завданих особисто мені, моєму домогосподарству, підприємству, офісу, заводу і далі за списком в результаті їхньої діяльності? Нумо ж бо, юристи, бабусі, директори, засукаймо рукава та почнемо писати позови! Абсурдна виходить картинка, чи не так? Чи не нагадує «Ніс» Гоголя? Салтикова-Щедріна?

Дуже це нагадує й абсурд, і недолугість. І просто — погано тхне від нашої влади. І не треба улесливо їй підгавкувати — не допоможе.

Просто принципи права мають бути єдині та непохитні. На тому стояло й стояти буде будь-яке цивілізоване суспільство.