«Рік України»:

За складністю процедури нерідко ховається ймовірність її недотримання. Так, на думку секретаря СНД Юрія Ярова, зона вільної торгівлі і без того «функціонує», а декілька вилученнь («всього-на-всього» 80 позицій. — Авт. ) цьому не перешкодять. До речі, прес-секретар Ярова Тамара Єгорова, відповідаючи на запитання «Дня» про оголошений президентом Володимиром Путіним «Рік України в Росії», продемонструвала слабку популярність цієї акції у Москві: «Це ви говорите про фантастичний роман чи хочете запропонувати? Пропонуйте! Оголосимо». Загалом будь-які подальші позитивні кроки у налагодж енні українсько-російських відносин, природно, можуть розцiнюватися як наслiдок односторонньої ініціативи Росії, що може свідчити як раз про нестачу взаєморозуміння на всіх рівнях.

І дійсно, оголошені В.Путіним заходи, підтримані Президентом України Леонідом Кучмою і тут же підкріплені масованим культурним десантом України, у Москві сприймаються неоднозначно. Більшість, безумовно, підтримує — вже тому, що підтримує президента. Багато хто про них просто не знає. Інших це не цікавить. Треті на цю тему нічого не хочуть говорити. Серед обивателів зустрiчаються і антиукраїнські настрої. Офіцер-даїшник, недовго думаючи, визначає у розмові з «Днем» українсько-російські відносини однією фразою: «Скільки мільярдів нам винна ця «радянська» Україна!?» і додає міцні вирази. Майже такою ж однозначною буває і російська преса. Газета «Время новостей» у статті про ювілейний саміт СНД, що завершився минулого тижня, визначає російську політику в цьому об’єднанні «з незрозумілим статусом і неясними цілями» як «підтримку ілюзії того, що ми залишаємося «старшим братом» в обмін на явно невигідні економічні відносини».

Природно, у сфері офіційних відносин претензії на «братство» висловлюються у більш прагматичній формі. Так, після завершення ради глав уряду СНД, де, зокрема, розглядалося питання про спільні антитерористичні заходи на територіях країн СНД, російський прем’єр Михайло Касьянов, відповідаючи на запитання про ймовірність залучення України до воєнних дій на чужій території, «відбився» таким жорстким висловлюванням: «Ми ухвалили рішення про необхідність розробити за короткий термін порядок проведення спільних операцій антитерористичного характеру». І, незважаючи на повторне запитання, змовчав про чітку позицію України, яка, як повідомив наступного дня на зустрічі з українськими і російськими журналістами у Москві прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, відразу ж обмежила свою участь у антитерористичних акціях виключно своєю територією. За словами А.Кінаха, «українські хлопцi ніколи не будуть воювати на чужій земл і».

Прем’єр виклав журналістам погляди уряду на СНД як на організацію, покликану забезпечити взаємовигідну і рівноправну торгово-економічну співпрацю. Але, як сказав Кінах, Україну дуже непокоїть, що ряд рішень глав держав та урядів країн СНД, спрямованих на здійснення принципів вільної торгівлі, не виконується. Тому навіть ювілейний характер саміту не перешкодив Украї ні «загострити» це питання. Однак, судячи з усього, можливо, його розглянуть лише під час наступного засідання глав уряду, яке відбудеться не раніше травня 2002 року. Якщо, звичайно, на сьогоднішньому засіданні міждержавної комісії, що проводиться, як сказав Кінах, уперше за останні два з половиною роки, будуть прийняті позитивні рішення.

Кінах повідомив про те, що на цій зустрічі високо були оцінені позитивні зміни у взаємовідносинах України і Росії і, зокрема, ратифікація парламентом України газових українсько-російських угод.

За словами Кінаха, нинi готується міжурядовий протокол стосовно транзиту російського природного газу через територію України та українського газу (iз Середньої Азії) через Росію. При цьому вперше заплановано використати «комбіновану схему», що включає оплату за транзит як натурою (газом), так і валютою. Одночасно планується передбачити протоколом випуск облігацій НАК «Нафтогаз України» на $1,401 млрд. та звірку іншої суми газового боргу, яка, зі слів прем’єра, коливається у межах $30 — 32 млн. та може бути також включена до схеми випуску облігацій.

Тим часом на цьому, здавалося б, цілком сприятливому газовому фоні Росія знову намагається використати практику тиску. Тижневик «Финансовая Россия» (29 листопада — 5 грудня) повідомляє, що «Газпром» реалізує газ за межами батьківщини за цінами, заниженими проти світових у 2,5 — 3 рази. У зв’язку з цим у президента В.Путіна виникає законне запитання до керівництва газового монополіста: «Де гроші?» Відповідаючи, новий голова «Газпрому» Олексій Міллер стверджує, що його компанія і бюджет втрачають долари на транспортуванні газу. Тому, на думку О.Міллера, необхідно будувати обхідні газопроводи і, зокрема, на дні Балтійського моря. Тоді і зникне питання транзитних держав і транзитних цін, заявив О.Міллер на прес-конференції. При цьому старі домовленості колишнього керівництва компанії залишаться при старих газопроводах і стануть необов’язковими для нових. Чи може Україна залишатися байдужою до подібних заяв?

Впритул до газової теми в українсько-російських економічних відносинах стоїть трубна, що є майже такою ж проблемною. Нагадаємо, що на початку цього року Україна, не без загрози санкцій, добровільно-примусово обмежила постачання труб у Росію. Сьогодні Росія пропонує не тільки пролонгувати цю угоду на 2002 рік, але й вимагає подальшого посилення обмежень.

Як вважають українські експерти, подібні проблеми існуватимуть принаймні доти, доки законодавці не дадуть і не затвердять визначення поняття стратегічного партнерства між двома країнами. Поки ж цей термін посилено експлуатується на всіх рівнях, і часто країни розуміють під ним щось своє. У цьому плані в Україні, м’яко кажучи, далеко не завжди, наприклад, знаходять розуміння спроби Росії, якi, до того ж, дорого коштують, побудувати обхідні газопроводи, досягнути рівня транзитно самодостатньої країни і налагодити, нерідко на шкоду Україні, тотальний захист свого виробника. Для цього, на думку українських експертів, встановлюються штучні бар’єри на шляху торгово-економічних відносин, як було з цукром, трубами та іншими видами української продукції. У результаті все більше відстають від запланованих термінів програма довгострокової економічної співпраці та виконання попередніх рішень міжурядової комісії. Україна поки безрезультатно вимагає від Росії скасування експортного ПДВ у торгівлі з нашою країною, який не застосовується щодо інших держав, а також експортного мита на ряд товарів і поширення на них режиму, що надається членам Митного союзу.

Проте було б непростимим ідеалізмом сподіватися, що всі наявні у торгово-економічних відносинах України і Росії гострі кути усунуться самі по собі. І у цьому плані проголошений Путіним «Рік України», безумовно, створює певні можливості. Але лише у тому разi, якщо все не зведеться до масованої PR-кампанії з російського боку і нездатності вести власну ініціативну політику — з українського.