Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

21 листопада, 2006 - 00:00

21 листопада

...Це було, мабуть, за часів Божого розподілу між людьми їхніх здібностей, нахилів і, зрештою, професій. На величезному майдані зібралося багато люду. Кожен вибирав собі справу до душі. Ось один, вийшовши наперед і вклонившись Всевишньому, сказав:

— Я буду пекти хліб.

Натовп схвально заплескав у долоні. Господь ствердно кивнув головою.

Далі люди виходили один за одним і кожен вибирав: хто — виховання дітей, хто — лікування їх, хто — догляд за тваринами, хтось — шевську справу, хтось — будівельну. Лише один чоловік сидів осторонь і неохоче споглядав увесь цей час за бажаючими працювати. Під кінець розподілу, коли вибирати вже не було чого, одинак звернувся до мирян:

— А я буду за всіх вас пити...

Стомлений Господь махнув рукою: хай буде й так. Натовп теж не звернув уваги на одинака. Та його слідом згодом пішли і досі йдуть ті, кого ми зневажаємо за небажання працювати і любов до випивки.

Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів
Газета: