Сімдесят ешелонів

Цього року в траурних заходах у Криму брав участь віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко. Він розповів, що минулого тижня Кабінет Міністрів України прийняв Програму розселення та облаштування депортованих, і на період до 2005 року для її реалізації виділятиметься по 50 мільйонів гривень на рік.

Міністерство освіти України, — підкреслив В. Семиноженко, — повинно добитися збільшення квот для навчання дітей кримських татар у вищих навчальних закладах країни, заснування спеціальних стипендій для дітей депортованих. Віце-прем’єр-міністр вважає за необхідне, щоб усі центри зайнятості України вивчили ситуацію з працевлаштуванням репатріантів, оскільки 60 відсотків їх не працевлаштовані. Він також заявив, що зі згоди Президента України Леоніда Кучми в червні — липні проведе робочу зустріч із членами Ради представників кримськотатарського народу при Президентові та місцевих органів влади, щоб обговорити проблеми, які вимагають негайного вирішення.

18 травня 2002 року в мітингу взяли участь близько 15 тисяч чоловік з усіх районів Криму. У резолюції, прийнятій на мітингу, констатується, що органи влади держави і автономії «практично не реалізують» Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про реінтеграцію кримських татар» від 5 квітня 2000 р. Учасники мітингу вітають «перші кроки» нового керівництва кримських парламенту й уряду, «спрямовані на пошук взаєморозуміння у кримському суспільстві та усунення наслідків авторитаризму колишнього керівництва Верховної Ради автономії».

Вперше в історії травневих траурних заходів у Криму в них взяв участь Голова Верховної Ради Криму. Борис Дейч висловився за більш тісну співпрацю органів влади з органами національного самоврядування кримських татар: «Сьогодні ми практично вийдемо на новий етап нашої спільної роботи у вирішенні проблем депортованих… Головні нормативні акти необхідно розробляти разом з органами національного самоврядування кримських татар, керівництвом національних громадських об’єднань… Якщо всі почнуть займати на ділі таку позицію, значить, заздалегідь попереджуватимуться багато причин та виявів напруженості у міжетнічних відносинах».

Ректор Кримського державного індустріально-педагогічного інституту професор Февзі Якубов розповів учасникам траурних заходів, що зараз створюється монумент, який символізує відродження кримськотатарського народу. Його побудують, за словами професора, «на знак подяки кримськотатарського народу за гуманізм узбецькому й українському народам».

Він вважає, що кримськотатарський народ завдяки узбецькому залишився живим, а завдяки українському — «сьогодні відроджується». Згідно з проектом монумент довжиною 50 метрів буде починатися фонтаном. На фонтані буде встановлено дівчину з глеком, яка дивиться на віднесену вітром материнську накидку — символ вічності. У ансамблі пам’ятника знаходитиметься закрита місткість, де будуть звернення президентів України й Узбекистану Леоніда Кучми й Іслама Карімова до покоління XXII століття. Обидва президенти вже дали свою згоду. Завершити монумент планується до кінця серпня. 18 травня траурні заходи пройшли також практично у всіх містах, селищах, селах Криму.

ДОВІДКА «Дня»

Депортації зазнали декілька народів колишнього СРСР. Перше масове вигнання торкнулося кримських німців. Основою для їхньої депортації послужила «загроза можливої співпраці німців з окупантами». Відповідно до Директив НКВС, НКДБ і Ставки ВГК 15 серпня 1941 р. почалася депортація німців до Ставропольського краю. Протягом 25 днів з Криму вивезли 61 тис. чоловік, у тому числі 50 тис. німців і понад 10 тис. осіб інших національностей — членів їхніх сімей. 11 травня 1944 р. Сталін підписав підготовлену НКВД постанову ДКО «Про виселення кримських татар з Кримської АРСР до Узбецької РСР». Депортація кримських татар розпочалася рано-вранці 18 травня і закінчилася до вечора 20 травня. У телеграмі НКВД на ім’я Сталіна вказувалося, що виселення зазнали 183155 чоловік. У матеріалах комісії РНК наводиться інша цифра — у 70 ешелонах вивезли 188626 чоловік. Основну масу депортованих становили жінки, діти та старики. По фронтах видали спеціальні накази про звільнення з армії кримських татар. Доля кримських татар незабаром спіткала вірмен, болгар та греків. Відповідно до спеціальних постанов ДКО 24 червня 1944 р. почалося їх виселення з Криму. Депортації зазнали близько 11 тис. вірмен, понад 12 тис. болгар та 14,5 тис. греків. Разом із ними відправили на спецпоселення турків, які проживали у Криму, курдів, персів, циганів. Усього за роки війни з Криму депортували понад 300 тисяч жителів. Унаслідок цього 11 із 26 районів та понад 1000 населених пунктів Указами Президії Верховної Ради РРФСР від 14.12.1944 та 21.08.1945 рр. було перейменовано. 25 червня 1946 р. VII сесія Верховної Ради РРФСР ухвалила Закон «Про скасування Чечено-Інгуської АРСР та про перетворення Кримської АРСР на Кримську область», завершивши тим самим процес ліквідації автономії Криму.