«Майдан як очищення ще триває»

«День» запросив юриста Геннадія Друзенка, підприємця Олега Мацеха та громадського діяча Ганну Гопко, які усі три місяці були активними учасниками Майдану, а бувало, що й задавали тон протесту (фортепіано перед «Беркутом» — задум та реалізація Олега Мацеха), обговорити пост-Майдан і його нові виклики.

Втретє у такий спосіб ми робимо замір настроїв в громадському середовищі довкола Майдану. Перший круглий стіл «Системна політична криза в країні. Фаза Євромайдан» показав, що громадськість була щиро переконана: протест, який розпочався 26 листопада і широко мультиплікувався після 30 листопада, точно перезавантажить деградовану державну систему в Україні.

Вже другий круглий стіл на тему «Євромайдан: що далі?» показав, що люди переконані: гіршого, ніж влада Януковича, трапитися з Україною нічого не може, тому її треба абищо повалити,  а як там далі — розберемося... (Щоб попередити, наскільки небезпечним є таке вузьке формування проблеми, «День» виходив із багатьма попередженнями на перших шпальтах, одна з яких під заголовком — «Як боротися за Європу, щоб не втрапити в Азію?») І ось висновок вже третього круглого столу — громадський сектор не задоволений усім, що відбулося після втечі Януковича, каже, що Майдан триває, українцям потрібно об’єднуватися, консолідувати зусилля та формувати політичного представника Майдану — рух чи партію...

Окремі думки головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, зокрема, що перед європейською нам треба зробити внутрішньоукраїнську інтеграцію, про потребу творити нову реальність та смисли для Львова і Донецька, розчищати простір від бур’яну (тих політичних сил, які паразитують на ідеях націоналізму тощо), здійснити модернізацію національного характеру —  взяли на озброєння. Зокрема Ганна Гопко вже тиражувала їх на своїй сторінці у «Фейсбуці», чим започаткувала дискусію. Але про це — згодом. Можливо, зробимо четвертий «замір». Наразі ж подаємо актуальні думки та ідеї учасників третього круглого столу «Дня» з представниками громадського сектору.

 Алла ДУБРОВИК: — Де ми знаходимося сьогодні? Чи отримали те, за що вийшли на Майдан 26 листопада? 

 Геннадій ДРУЗЕНКО:  — Я думаю, що ми знаходимося в ситуації напіврозвалу держави. Більшість державних інституцій зараз не виконують свою функцію, ба більше, вони перебувають у неадекватному стані, щодо їхніх функцій — не тільки законодавчо, але й з точки зору здорового глузду. На дзвінки «102» відповідають люди не у погонах. Розв’язання більшості складних ситуацій відбувається за пасивної участі правоохоронців.

На жаль, у більшості міністерств жодних якісних змін не спостерігається — нові люди сіли на старі потоки та навіть працевлаштували людей, які відповідали за ці потоки раніше. Ситуація навіть загрозливіша, ніж під час Майдану.

З іншого боку, ми бачимо активні дії росіян, щоб дестабілізувати ситуацію. А імунітет держави, щоб реагувати на них, критично ослаблений. Врятувати державу від повного розвалу може самоорганізація населення. 

 Ганна ГОПКО:  — Геннадій говорить про кризовий, дещо песимістичний сценарій для України. Я все ж зберігаю оптимізм і вважаю, що попри хаос, який панує зараз у регіонах, непідконтрольність правоохоронних органів та агресію РФ — це тимчасові проблеми, які за умов твердої руки, принципової позиції та професіоналізму можна владнати.

Я виділяю для себе декілька фаз протесту. Спочатку це був Майдан проти режиму, потім — проти певної опозиції, а зараз він проти безвідповідальності, байдужості кожного громадянина, який буде дозволяти новообраній владі робити те, що робили попередні 22 роки. І от відповідальність кожного полягає у тому, щоб оцей «останній» Майдан із центру столиці перейшов на усі майдани країни.

 А. Д.:  — Для вольової сильної лінії потрібно «бажання». З огляду на відповідь Геннадія, це бажання поки не прослідковується... 

Г. Г.: — Якби не було тиску громадськості, склад новоствореного уряду був би ще гіршим за професійним складом. Я не кажу про наявність у ньому зірок, які репрезентують Майдан. Йдеться про людей, які у чинній кризовій ситуації готові служити народу і мають для цього певний професійний досвід, репутацію. Головні критерії — порядність та професійність. Саме такі люди зможуть пояснити українцям необхідність непопулярних кроків, що зараз ми не можемо дозволити собі зниження пенсійного віку, зменшення ціни на газ або проїзду у метро.

Олег МАЦЕХ: — На мою думку, ми ще не перейшли етап Майдану.

Зміна облич не зупинила революційних процесів у суспільстві й з кожним днем активність лише наростає. Майдан перетворюється на Майдан змін, реформ, контролю та відповідальності.

Я не згоден, що зараз відбувається розвал держави, навпаки — відбувається її становлення. Те, що ми мали до цього, важко назвати державою. Була мафіозна структура, яка заволоділа ресурсами держави й використовувала їх у своїх цілях. Сьогодні ж відбувається відродження інститутів держави, яка буде функціонувати для людини, де людина та її життя буде основною цінністю. Окрім того, відбувається процес становлення громадянина, духовності, відбуваються революційні зміни у самоорганізації людей. Відбувається глобальна революція у багатьох сферах життя. Агресія, яка зараз розгортається на півдні, не є для мене війною між Україною та Росією, це війна між самодержавством та демократією.

Г.Д.: — Я сьогодні вийшов з будь-якого експертного процесу, оскілки не бачу в ньому потреби — в уряді немає критичної маси людей, які готові щось імплементувати. Дорадництво та експертна підтримка мають сенс тільки за наявності політичної волі. А в Раді, як з парламентської трибуни сказала Інна Богословська, нічого суттєво не змінилось.  Про міністра Авакова поінформовані люди відгукуються далеко не схвально. Як роздають сьогодні посади в правоохоронних органах — невідомо. У РНБО — некомпетентні люди: системності та масштабу мислення не вистачає...

А.Д.: — Як вийшло, що «нові» люди  сіли на «старі» потоки? Де була прогресивна громадськість у цей час?

Г.Д.: — З погляду конституційного права ми маємо не найкращу ситуацію. Є чотири положення про імпічмент президента — жодне застосовано не було. Посилання на те, що  Янукович не підписав закон, абсолютно брехливе, його зняли через 24, а не через 48 годин, як то передбачено законом.  І ця брехня породжує фантастичний клубок проблем. Вони (нова влада) говорять, що президента можна знімати «по беспределу», так само змінювати постановою Верховної Ради Конституцію, але сам парламент, за їхньою логікою, залишається легітимним. Це — шизофренія. 

Все ж таки потрібно визнати, що в країні відбулася революція, чинна Конституція доживає останні дні й нам потрібен перехідний період, що фактично скасовує легітимність цієї Ради, яка була обрана за старими правилами, схемами, з тими ж злочинними принципами та правилами.

Має бути перехідний уряд, перехідна ВР, які функціонуватимуть рівно стільки, скільки потрібно для організації необхідних змін та, бажано, ухвалення нової Конституції.

Якщо ж ви кажете, що революції не було — повертайте Януковича, адже він не складав із себе повноважень.

Сидіння на цьому шпагаті, коли хочеться бути легітимними за старою логікою, а влаштуватись за новою революційною логікою, розриває будь-яку правосвідомість.

А.Д.: — І це здетонувало Схід...

Г.Г.: — Ті, хто прийшов, опинилися у своїх кріслах у зовсім не легітимний спосіб. Прикро, що є не нові люди, а ті, хто скористався плодами зусиль мільйонів людей, котрі 24 години на добу стояли на Майдані. Вони розуміли, як зманіпулювати громадською думкою, скоординувати  емоції Майдану...

Взяти для прикладу цинічний вихід Тимошенко після сакрального моменту, коли переповнений людьми Майдан оплакував героя Небесної Сотні. Методи, якими вони деруться до влади, показують їхню справжню мету.

Ми бачимо купу негативних процесів, незрозумілих кадрових рішень щодо губернаторів — я бачу там колишніх голів комітетів з Блоку Литвина... Старі клани дориваються до корита.

Однак люди вже достатньо свідомі й досвідчені, щоб виробити власну стратегію протидії. Є два ключові напрямки. По-перше, широкий громадський контроль, який може бути оформлений у окремий рух. По-друге, створення політичного суб’єкту, котрий буде альтернативою до влади та опозиції, яку зараз складають залишки регіоналів та комуністів.

Для нас зараз надважливо не допустити помилок Майдану-2004, коли усі кричали «Ющенко — так!» і після його приходу вирішили, що їх відповідальність за країну закінчилася. Насправді персональна відповідальність кожного тільки починається.

Одна жіночка з Вінниці написала, що кожна ложка крові, пролита на Майдані,  — це та ложка гречки, яку ми брали, коли продавали свій голос на виборах. Майдан, який відбувся, — це результат нашої байдужості та споглядання за роки незалежності. Ми всі були співучасниками певних процесів і довели країну до цього Майдану.

Зараз будуть дуже важливі президентські, київські та, сподіваюся, позачергові парламентські вибори. Якщо люди думають, що прийшовши на Майдан вони виконали свою місію, вони помиляються. Присутність на виборах, голосування, політична обізнаність — народ має навчитися мислити й аналізувати, бачити більше, ніж лозунги й дорогі костюми.

Ми зараз ініціювали розробку реанімаційного пакету реформ, де намагаємося синергетично зібрати найкращі ідеї.

Важливо розробити нове виборче законодавство — альтернативні сили не зможуть прийти, якщо в них немає мільйонів, отже потрібно змінювати законодавство. Це й відкриті списки, і рівні можливості доступу до трансляцій або ж заборона політичної реклами.

ХТО ПРЕДСТАВИТЬ ПАРТІЮ МАЙДАНУ?

А.Д.: — Одна з причин, чому плодами революції скористалися не ті, хто її вистраждав, називали відсутність політичного представника самого Майдану. Ви згодні? Чому так сталося? І чи може Майдан все ще переродитися в політичний рух? Хто його може очолити?

О.М.: — Причина дуже проста — ми усі існували в певній матриці, яка могла народити виключно такі політичні сили, які ми маємо. Партія регіонів, чи хтось із опозиції —  усі вони однакові. Система виштовхувала людей, які мислили інакше й намагалися йти проти неї.

Свого часу я зазначив, що не меншим ворогом Майдану, ніж Янукович, є опозиція. Весь час вони не були лідерами, не стояли в авангарді. Майдан постійно їх штовхав, виправляв їхні помилки — люди були більш свідомими...

А.Д.: — Чому не можна було виштовхнути когось «свого», замість того, щоб штовхати опозицію?

О.М.: — Можна було, але був певний страх. Та ще трохи, й опозиція повторила б долю Януковича.

Ми постмайдан, справді, почали з брехні. Замість перезавантаження системи відбулася підміна понять. Так само, як після провалу помаранчевої революції — ніхто не вдався до глибинного аналізу й не визнав помилок. Тому, я певний, Майдан як очищення ще триває.

Але ця революція колосально відрізняється від помаранчевої. Ми дійшли до тієї межі, коли усі розуміють, що шлях, яким ми йшли, нам не підходить. Ми великою ціною скинули режим, і ця ціна стає точкою неповернення до попередньої системи.

У ТРАВНІ ОБЕРЕМО (НЕ)СВОГО ПРЕЗИДЕНТА

А.Д.: — Якими юридичними інструментами громадяни можуть сьогодні впливати на владу? 

Г.Д.: — Формально ми маємо їх безліч, оскільки ми жили у фасадній демократії.

Коли голова громадського сектора об’єднується з руками й ногами правого сектора, то другі не займаються мародерством, а перші стають дуже переконливі.

У секторі державного управління усі люди чотири й більше років займалися «доїнням». Люди розучились працювати. Це як той фізрук, який увесь час сидить, попиває пиво і кричить учням: «Ви бігайте, бігайте». А коли раптом йому самому приходиться побігти, то він не може цього зробити, у нього живіт на коліна вивалюється. Отакий у нас державний апарат. Звичайно, є окремі міністерства і структури, які не на стільки деградували. Для себе я відзначив таку тенденцію: чим менше в міністерства критичних функцій, тим більше деградації.

Перший аналіз, який би повинна була зробити влада, якби вона була справді нова, це зрозуміти де держава потрібна, а де — ні. Навіщо нам Міністерство молоді та спорту? Булатов вечорами з туги за гарними майданними часами ходить в Український дім, і з хлопцями новини обговорює. Я на власні очі це бачив двічі. Це — новопризначений міністр, який ще не увійшов у курс справ. А навіщо нам Міністерство культури? Що коли гарного воно зробило для культури. Нехай це будує якийсь траст, на зразок ВВС, тощо. Скоротіть апарат до критичного мінімуму. Наша держава була перетворена на схему інкасації. І цю ракову пухлину треба обрізати всюди, де можна.

Також, Майдан — це урок прямої демократії. Ми мали везти людей до лікарні, викликати міліцію за всіма правилами... Не можна було зброю приносити, але наступ «Беркуту» зупинила лише черга з АКМ. Насправді на Майдані з формальної точки зору було повне беззаконня, але саме воно призвело до перемоги. Якби ми грали по законодавству, то ми б програли. І це призвело до зміни свідомості у багатьох людей. Повернути їх і парадигму права та регулювання можна лише дуже справедливими призначеннями. Поки я не бачу цього. Тому люди готові йти й робити наступний крок, не виключено, що силовий.  І влада всіма своїми діями провокує на це. Певний час, поки Путін буде брязкати зброєю, це можна стримувати. Та як тільки зовнішня загроза зменшиться, стримувати буде важко.

А. Д.: — З огляду на вашу логіку, представник від партії «Батьківщина», чи від ВО «Свобода» не має шансу перемогти на президентських виборах? 

Г. Д.: — Має. І це обумовлено умовами, які не були демонтовані. ТВ-ящик все ще монополізований. Вплив капіталів не обмежений. Єдиного консолідованого контркандидата, який би репрезентував Майдан, немає.

Це було б дуже символічно, якби очищення в країні почалося з президентських виборів. Було б добре, якби ми запустили цей месидж про появу нових облич у владі: які знають мови, мають пристойну освіту, системно мислять і добре говорять, а ще можуть пояснити звідки у них автомобіль, на якому вони приїздять у свій штаб...

Анна ЧЕРЕВКО: — Ви знаєте таких?

Г. Д.: — Майдан народив багато нових облич. Ці люди самоорганізувались і запустили процеси, які де-факто стали милицями для нашої обідраної держави. Наскільки ймовірна за три місяці еволюція цих людей у національні лідери? Важко відповісти.

О.М.:  — На такі процеси суспільству потрібен час.

А.Д.: — Скільки ще часу? Ми «доборолися» до того, що знову будемо на президентських виборах вибирати менше з двох «зол» тільки тому, що все ще не можемо висунути свого кандидата, який відповідає нашим вимогам і принципам?

О.М.: — Щоб переміг кандидат Майдану, повинні змінитися обставини, в яких відбуваються ці вибори. Я маю досвід роботи в цій сфері, і добре знаю, що там абсолютно нерівні правила гри для молодих лідерів і важковаговиків. Доступ до публічних ресурсів просто неспіврозмірний.

Участь нашого кандидата у виборах означатиме, що ми приймаємо ті правила гри, які нам диктує стара система: носити гречку, відкривати благодійні фонди, кричати популістські лозунги...

«Старі» політики, як прийшли до влади, сьогодні не зацікавлені у тому, щоб змінити цю систему. І ми не встигнемо це зробити за три місяці, зважаючи ще й на агресію з боку РФ.

А. Д.: — Тобто в травні знову виберемо не свого президента? Є ж молоді люди, наприклад, які мають досвід політичної роботи, наприклад, Василь Гацько — лідер Демократичного альянсу, Олександр Солонтай — один із засновників політичного руху «Сила Людей»... Які їхні шанси?

Г. Д.: — А я думаю, що ми не готові поки отримати свого Президента. Мандела визрівав років 30. Гавел теж пройшов довгий шлях до лідера. Хлопці, яких ви назвали, — це буде варіант Булатова в Мінмолоді. Не треба поспішати. Ризикуємо зробити аборт цих лідерів. Їх треба доносити.

Будьмо відвертими до кінця, якщо в нас три отамани в опозиції, то 33 отаманчики є в громадському суспільстві. Майдан сьогодні зробив важливу річ для об’єднання цих людей.

Г.Г.: — Є таке біблійське поняття, як «повнота часу». Вже через президентські вибори у нас буде можливість вибирати свого кандидата.

Сьогодні настав час учитися бути відповідальними громадянами, вимогливими виборцями та патріотичними споживачами. Час зробити внутрішньоукраїнську інтеграцію. 

ПРО УКРАЇНСЬКУ ФАНТАСТИЧНІСТЬ Й ЇЇ СУМІСНІСТЬ ІЗ ЖИТТЯМ 

Г.Г.: — Світ сьогодні переживає глобальну еколого-моральну світоглядну духовну кризу. Український Майдан показав солідарність,  жертовність, простоту і духовну висоту. Давайте дочекаємося повноти часу. Я не знаю, скільки у реальному часі у нас займуть цих «дев’ять місяців» до народження нашого президента. Але зараз ми на правильному шляху, і важливо берегти моральний капітал, який акумулював Майдан.

У себе на сторінці в «Фейсбуку» я написала: «Майдан — це початок кінця Путіна». Маючи на увазі, що Україна порве пута Путіна, які він сплів над світом. І хтось написав у відповідь, що Київська Русь розвалить Московії Путіна. Михайлівський собор, який прихистив майданівців, — то могутній знак. Через тисячу років ми повертаємо собі суб’єктність у геополітичній грі світу. І зачали ми робити це там, де Київська Русь говорить з нами стінами своїх релігійних святинь.

Г.Д.: — Ми ще не усвідомлюємо, який віковий переворот зробили за ці три місяці. Раптом із вікової української інфантильності, яка тяжіє з середини XVII століття, ми раптом відчули себе центром, в якому кується історія. В останньому інтерв’ю французам, я розповідав, що барикади, на яких творилась історія Європи в Парижі, сьогодні — в Києві. Українці сьогодні виявились єдиними, хто ще відчуває ті задекларовані цінності Західних демократій. Найкращі європейські мислителі та філософи приїздять сюди за ковтком свіжого повітря. Мій польський друг, з яким ми разом вчились, статечний варшавський адвокат написав мені е-мейл, який я постійно тепер ношу з собою: «Геннадію, боріться. Ми з вами. Ви рятуєте не лише свою свободу, але й усю Європу. Насправді ви єдині, хто пам’ятає ті цінності, на яких  колись Європа будувалась. Ви нам страшенно потрібні, щоб ми думали про свободу, а не про те, якої форми мають бути огірки й помідори».

УЧОРАШНІ ПРИЗНАЧЕННЯ З СУМНІВНИМ «ХВОСТОМ»:

«Укртрансгаз»

Головою правління ПАТ «Укртрансгаз» замість Сергія Винокурова став Валерій Ясюк. Про це у четвер, 6 березня повідомив прес-служба компанії.

«Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 5 березня 2014 № 6 повноваження голови правління товариства Винокурова Сергія Олексійовича припинені, на посаду голови правління товариства обрано Ясюка Валерія Миколайовича», — йдеться в повідомленні.

Ясюк з травня минулого року входив до складу правління «Нафтогазу України». До цього він працював головою правління «Чорноморнафтогазу».

Ясюк — фігуранат справи «вишки Бойка». Коли Ясюк був главою «Чорноморнафтогазу», держкомпанія на тендері придбала дві морські бурові платформи за ціною 400 мільйонів доларів кожна. У першому тендері «Чорноморнафтогазу» взяли участь тільки дві, пов’язані між собою фірми. Ціна платформи (400 мільйонів доларів ) виявилася на 150 мільйонів доларів вище , ніж у виробника . У другому тендері взяли участь три посередники . При цьому , ринкова ціна другої платформи також коливається близько 200 мільйонів доларів.

НАЕК «Енергоатом»

Кабмін призначив президентом Національної акціонерної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» Юрія Недашківського, який є багаторічним соратником депутатів-бізнесменів від атомної енергетики Миколи Мартиненка (екс-начальник штабу «Фронту змін») і Давида Жванії.

Недашківський очолював «Енергоатом» з липня 2000 року по червень 2002 року, з лютого 2005 року по жовтень 2006 року та з червня 2008 року по серпень 2012 року. Він також очолював Хмельницьку АЕС (1999—2000) і займав посаду заступника міністра палива та енергетики (жовтень 2006 — червень 2008).

У 2011 році Недашківського було оголошено в розшук у Молдові. Проти нього було порушено кримінальну справу за невиконання судового рішення.

ДП «Укрдержєстр»

Кабінет міністрів України призначив двадцятисемирічного адвоката Ігоря Алексєєва, який у 2012 році балотовувався в народні депутати за списком   політичної партії ВО «Батьківщина» (187 в списку), головою Державної реєстраційної служби України (Укрдержрєєстр). Про це йдеться у розпорядженні Кабміну №127-р від 5 березня 2014 року.

5 березня віце-прем’єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Владимир Гройсман повідомив журналістів, що Ворону звільнено з посади голови Укрдержрєєстру. При цьому віце-прем’єр зазначив, що Укрдержрєєстр є одним з найкорумпованіших у країні відомств.