Коли не знаходять спільної мови

У Дніпрі розгорівся мовний скандал. Група батьків учнів школи № 137 у селищі Авіаторське зажадала усунути від роботи вчительку.

ДУМКА ГРУПИ БАТЬКІВ

Усе почалося з посту депутата Дніпропетровської обласної ради від партії «Громадська сила» Олени Зеєвої. Вона розповіла, що деякі батьки другокласників цієї школи обурені методами викладання вчительки Вікторії Жданової. За словами батьків, селище, де розташована школа, має більшість російськомовних жителів — до 80 відсотків. Вони хочуть замінити викладачку, але директор школи Ірина Гайдар — проти. Директор стверджує, що до викладачки скарг щодо фахового рівня немає. Навчальний процес організований правильно, а на своїх уроках вчителька дотримується державної політики у сфері освіти і нічого не порушує.

Скарга батьків з селища Авіаторське була опублікована в групі «Освіта Дніпра — соціальна взаємодія, правозахист, обговорення» в «Фейсбук». «Нещодавно дали нам нового вчителя, а він учить дітей, що російська мова — мова ворогів, росіяни — вороги, наїхали, колонізували Україну, хто не розмовляє українською — «ворог держави» і підтримує ворогів, що в Криму — вороги, що росіяни вбивають українців», — ідеться в цьому зверненні. Батьки також нарікали, що зустрілися з вчителькою, але ця зустріч виявилася безрезультатною. «На зустрічі вчителька все підтвердила і навіть багато чого додала, повідомляється далі. — Також вона все це пише у вайбер-групу нашого класу. Є скріншоти. Ми зібрали більшість підписів, аби нам замінили вчительку, але керівництво школи відповіло, що не бачить криміналу і замінювати не буде. Тепер ми чекаємо на письмову відповідь і підемо до департаменту освіти, але нас уже попередили, що там у курсі і теж не бачать криміналу». Вчителька, як кажуть батьки, відступати не має наміру. «Одній нашій мамі вчителька погрозила, що піде на її роботу (жінка працює у військовій частині) і поскаржиться на «її негідну риторику». Позавчора вчителька провела урок патріотичного виховання на тему війни, хоча була тема прапора, вона її просто переклала на війну. Не подумайте, що ми проти українського, ми проти ненависті до російського, і ще є такий чинник — діти в класі російськомовні, має бути плавна адаптація до переходу на українське навчання. Є письмова відповідь нашого директора — школа відповіла відмовою, єдине, що вони нібито провели з вчителькою роботу та попросили її не чіпати політику. Але вчителька однак продовжує в тому ж дусі...»,  — скаржаться невдоволені батьки.

Учителька молодших класів Вікторія Жданова бере участь у патріотичних заходах і працювала волонтером у військовому госпіталі. 2016 року її цитувала прес-служба міськради, коли Жданова була серед тих, хто прийшов на вшановування пам’яті «Небесної сотні» біля Дніпропетровської облдержадміністрації. «Мешканка Дніпропетровська Вікторія Жданова не була учасницею Революції гідності. Жінка зізнається, що розуміння подій, які назавжди змінили Україну, до неї прийшло пізніше — коли над рідною землею нависнула загроза війни. На Алею Героїв вона прийшла, аби вшанувати тих, хто одними з перших віддали життя за свій вибір кращого майбутнього. «Вважаю, що вони нас урятували від дуже страшної біди. Вони перші помітили, що країна рухається не в той бік. Ці люди — справжні герої. Вони дивилися смерті в очі. Вони справді воїни світла, воїни добра», — цитувала Вікторію Жданову прес-служба мерії. Як повідомила в передмові до посту зі скаргою батьків депутат облради Олена Зеєва, у цієї вчительки чоловік загинув у АТО. На сторінці Вікторії Жданової є фото, де волонтери збирають допомогу українським військовикам.

ДИСКУСІЯ В СОЦМЕРЕЖАХ

Інформація депутата обласної ради викликала гарячу дискусію в соцмережах. Думки розділилися — одні підтримують учительку і навіть проводять флешмоб із хештегом #я_підтримую_вчителя_Вікторію_Жданову, інші засуджують і вважають, що вона перегнула палицю.

«Багато хто не зрозумів — тут не Росія ворог, а ворог — «русскоговорящие» українці? Так, треба переходити на українську, але називати тих, хто розмовляє російською мовою ворогами — цією думкою нехай ділиться з родичами на кухні, а не забиває це в голови учнів!» — пишуть одні. Інші користувачі соцмережі не розуміють обурення батьків, чия дитина просить удома розмовляти  українською, інакше вони вороги. Багато хто в коментарях дії вчительки схвалює. Деякі зауважують, що учитель, будучи дорослою людиною, не повинен обговорювати свої політичні погляди з дітьми 7—8 років, які поки не можуть висловити свою точку зору.

На адресу батьків навіть надходили погрози, у тому числі від ветеранів АТО, які пообіцяли невдоволеним батькам допомогти «упакувати свої речі». Але надходять й інші  поради — написати заяву в поліцію за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 161 КК України (Умисні дії, направлені на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті). І навіть оголосити вчительці бойкот, заборонити дітям відвідувати її уроки.

ДУМКА ВЧИТЕЛЬКИ

Сама Вікторія Жданова вважає, що невдоволена її висловами лише невелика частина батьків, а решта з нею солідарні. «У мене хороші стосунки з усіма батьками, і в цілому в нашому класі приємна атмосфера взаємної симпатії та поваги, — розповіла вона в ефірі «Українського радіо — Дніпро». — Діти дуже добре володіють українською мовою — так розмовляють, ніби говорили з самого народження. А ще вони обожнюють наші уроки, і тому відчувають себе дорослими, впевненими та самодостатніми. Діти вчаться висловлювати свою думку. Якщо бачать свої помилки або помилки інших — не бояться їх виправляти, тому що я хвалю за уважність. А ще в класі можна ставити під сумнів будь-яке повідомлення, тому що на уроках «Я досліджую світ» ми вивчали, що потрібно перевіряти правдивість фактів і вивчали, як це потрібно робити. Діти в класі націлені на навчання, а я створюю всі умови для їхнього успіху». Вчителька зауважує, що виховує громадян України, і «це на сто відсотків відповідає програмі «Нова українська школа». У програмі, за її словами, є вимога «виховувати активну позицію щодо громадянської та соціально-культурної приналежності себе і своєї родини до України».

ДУМКА МЕРІЇ

Утім, батьки, які звернулися зі скаргою на вчительку, вважають, що їх так «ніхто і не почув, а чують лише себе». «Результат нашого конфлікту на сьогодні: жоден департамент не підтримав. Усе військове містечко нас підтримує, але з’явилася загроза, що школу закриють і все, возитимемо дітей до міста. На прохання трудящих ставимо крапку. Ми переводимо Андрія з другого класу до першого, там нормальний вчитель. Усім велике спасибі за підтримку. Йдемо в підпілля!» — написала в мережі одна з батьків.

Разом із тим у мерії Дніпра повідомили, що провели з вчителькою роз’яснювальну роботу. «Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради та директор школи підтримали її в скандалі, який розгорівся в ЗМІ, але провели бесіду, щоб надалі вона вела уроки та розмови з школярами в м’якшій формі, з урахуванням віку дітей» — сказала прес секретарка міськради Анастасія Попівська.

Тепер уже навряд чи можна точно відтворити, що і як говорилося на уроках у цій школі дослівно, хоча сторони в цілому позначили свої позиції.

ДУМКА АВТОРА

Та все ж, якщо про це насправді йшла мова,  — чи можна вважати російську мову «мовою ворогів»? І як бути з тим, що ця мова є рідною мовою для багатьох мільйонів людей, що живуть в Україні (інша річ — з якої причини так сталося)? У тому числі і для самого Президента України Володимира Зеленського, для багатьох членів його команди, депутатів Верховної Ради та міністрів, і, нарешті, для багатьох бійців української армії, яка воює на Донбасі? Чи вплинуло це на рівень їхнього патріотизму та бажання відстоювати інтереси України? З іншого боку, ми знаємо інші приклади — україномовних шахраїв, які безсоромно обкрадали Україну-неньку, а потім разом з накраденими мільйонами сховалися за кордоном. Загалом, чи є українська або російська мова бездоганним маркером для визначення того, хто патріот, а хто ні? У Конституції України чітко визначається статус і української,  і російської мови. Перша з них — державна, друга — одна з мов національних меншин, що проживають в Україні. «В Україні гарантується вільний розвиток, використання та захист російської, інших мов національних меншин України», йдеться в 10-й статті Конституції. Ні про який статус «мови ворогів» для російської мови — ні слова! У статті 24-й ідеться про те, що всі громадяни України мають рівні конституційні права. «Не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичними, релігійними й іншими переконаннями, статтю, етнічним та соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання, за мовними або іншими ознаками», наголошується в цій статті.

Як бачимо, люди в Україні не можуть ділитися за етнічною або мовною ознакою на громадян першого та другого сорту. Зрештою, в статті 53 Конституції України громадянам, що належать до національних меншин, відповідно до закону «гарантується право навчання  рідною мовою або на вивчення рідної мови в державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства». Виходить, що навчання російською мовою — не лише право громадян, закріплене Конституцією, але  це право гарантується і  самою державою Україна. Незважаючи на нещодавню ліквідацію в Україні шкіл з російською мовою навчання, що є вельми сумнівним з погляду Конституції і до цих пір не отримало оцінки Конституційного Суду, російська мова залишається офіційним шкільним предметом, який і далі викладатиметься в Україні. Принаймні, в молодших класах.

Тому називати російську мову «мовою ворогів», а тим більше ототожнювати її з режимом Путіна, який здійснив анексію Криму та підтримує сепаратистів Донбасу, — абсолютно неправильно і недопустимо. Нічого, окрім шкоди та розколу, в українське суспільство це не принесе, а до слів і термінів належить ставитися уважно.

Звичайно, коли війна принесла особисте горе, а Дніпро став одним із форпостів оборони в 2014-му, це дуже болюче і складне питання.

Але ж українська мова цілком самодостатня і приваблива для того, щоб її вивчали не з примусу і ненависті, а добровільно, з повагою і любов’ю. Після Другої світової війни Україна лежала в руїнах, убиті і покалічені були майже в кожній родині. Однак людям пояснювали, що нацисти і Гітлер — це одне, а німецька культура — зовсім інше, і ніхто не збирався відмовлятися від вивчення німецької мови в школах і вишах. Не варто відмовлятися від вивчення російської мови і зараз, як би не складалися відносини з сусідньою Росією. Навіть незважаючи на те, що в цій країні, де проживають мільйони українців, практично немає шкіл, а тим більше вишів з викладанням українською мовою. Україні, яка прагне до вступу в Європейський Союз, варто керуватися зовсім іншими, цивілізованими стандартами.