Справи «не духовні»

Верховна Рада України в четвер дала згоду на притягнення народного депутата України Вадима Новінського до кримінальної відповідальності за клопотанням Генпрокуратури України. Нагадаємо, що епопея зі зняттям депутатської недоторканності з Новінського розпочалася з ініціативи нинішнього генпрокурора Юрія Луценка, який обвинувачує Новінського в тиску на Українську православну церкву Московського патріархату, є спільником колишнього президента Віктора Януковича у викраденні і позбавленні волі архієпископа Олександра Драбинка (особистого секретаря покійного голови УПЦ МП Володимира), який був єдиною персоною, яка мала право приймати рішення щодо надання медичної допомоги покійному митрополитові.

Регламентний комітет Верховної Ради на засіданні 6 грудня визнав подання генпрокурора Юрія Луценка стосовно Вадима Новінського про притягнення його до кримінальної відповідальності не досить мотивованим, але, тим не менше, передав подання до парламенту.

Цікаво, що ініціатором даної справи є народний депутат Андрій Деркач, який в четвер публічно так і не виступив з трибуни Ради. Журналіст Сергій Щербина на своїй сторінці в «Фейсбуці» пише:  «Нагадаю, що заяву на Новінського написав родич Григоришина. А у Новінського з Григоришиним розгляд, в тому числі в Лондоні, з приводу НПР імені Фрунзе. А НПО ім. Фрунзе отримує зараз мільярдні держзамовлення на тендерах Укртрансгазу». «Молодший брат дружини Андрія Деркача Дмитро і дочка підприємця Костянтина Григоришина Євгена перебувають у шлюбі», — пише далі в коментарі в ФБ до посту Щербини Ariel Schnaider. Чи немає тут ще і конкуренції між Новінським і Деркачем за монополію «російського покровительства»?

«Справа Новінського» викликає закономірну підозру щодо того, чи не стане вона черговою ланкою в ланцюгу розпочатих і не доведених до логічного розв’язання справ, які відкривала Генпрокуратура за нинішнього її очільника. На поверхні маємо начебто очевидне протистояння адептів «русского мира» і тих, хто прийшов до влади на гаслах Майдану. Якщо ж придивитися глибше, то виникають питання: чому сам Новінський кілька разів стверджував, що Деркач немає до нього претензій, а Юрій Луценко стверджує, що Деркач виступає в ролі свідка? Позиція Деркача взагалі дивна. Зі слів Юрія Луценка, саме він написав заяву проти Новінського. Сам же Деркач у середині листопада вважав, що головним фігурантом «справи Драбинка» є екс-президент України Віктор Янукович, а Новінський має проходити по ній як свідок.

Показовим моментом була кульмінація спічу Новінського в Раді, який представив офіційний документ щодо надання йому громадянства України, за яке клопотав сам Петро Порошенко, який тоді був міністром економіки в уряді Миколи Азарова. Аргумент на виправдання від Юрія Луценка, мовляв, Порошенко багато яких документів підписував, виглядав не лише мляво, а й підозріло. До речі, нагадаємо, що сам Луценко ще 2005 року називав Деркача «своїм другом» («Українська правда», «Луценко дав особисту гарантію на Деркача», 17 грудня 2005). Так чи інакше, але розмитість обвинувачень Генпрокуратури, часто тенденційність з апеляцією до подій Майдану, і шлейф відкритих, але не доведених до розв’язання справ, дискредитує саму тему боротьби зі злочинцями.