Адміністративний захват, або демократія по-чиновницьки
(Відгук на матеріал « Модернізація і консолідація», «День» № 192-193)
Що являє собою українське суспільство у процесі становлення незалежної України, куди воно може рухатися — постійна тема на сторінках газети «Дня». Своєрідною підсумковою відповіддю на ці питання є два виступи: Олександра Пасхавера («Модернізація і консолідація», «День», 22.10.2010 р.) та Євгенія Головахи («Громадськість — це сила», «День», 26.10.2010 р.). На мій погляд, всі подальші публікації можуть бути лише коментарями, уточненнями тих або інших положень, аргументацією своїх позицій. Прекрасний аналіз суспільства в цілому і кожного українця окремо.
В кінці свого виступу О. Пасхавер пропонує три варіанти розвитку подій:
1. Нова влада чомусь навчиться (хотілося б вірити, але це складно);
2. Прийде нова влада, вже навчена (чи навчена?);
3. Третій прогноз не хочу озвучувати, оскільки я категоричний противник того, аби він обговорювався на сторінках преси (якщо людині довго вселяти якусь болячку, то вона рано чи пізно нею захворіє).
Я хотів би додати четвертий варіант (П. Ковальов «Троянський кінь» для Президента», «День», 8.10.2010 р). «Це — бюрократична республіка, де головними особами є чиновник і податківець. Така держава вже частково будується на наших очах». Цей варіант, або політика, що вже реалізовується, повністю відповідають теорії «азіатського способу виробництва» К. Маркса. Я вже писав про це («Влада — це капітал», «День», 23.03.2010 р.). Цей варіант, при всій сумнівності перших двох, найбільш реальний. Поняття «республіка», як і «демократія», служитимуть лише «фіговим листком» для всевладдя чиновників. Україна, як і Росія, демонструють політекономічний феномен — поява олігархів (як у масштабі країни, так і на рівні областей) не зі сфери капіталістів (за деякими виключеннями), а зі сфери державного чиновництва. Втім, можливо, саме за чиновниками майбутнє, хто знає?!
Уважно читаючи подібні матеріали, я шукаю відповідь ще на одне, головне для мене, питання — що робити? Виключаю відповіді типа «об’єднання демократичних сил» (не об’єднаються вони), «треба будувати громадянське суспільство» (треба, але на це піде років 100).
