Замість плекати й виховувати щирих патріотів Матері-України, ми вирощуємо сварливих партійців та патріотів рідних загумінків, що зменшують у своїй вузькій уяві велику й багату Україну до своєї волости.
Іван Лютий-Лютенко, український військовий та громадський діяч, підприємець, меценат

Дев’ять історій про війну

У Києві представили збірку «Перехрестя» з графічними новелами, в основі яких — долі реальних людей
31 жовтня, 2017 - 09:55

Чорно-білий комікс розповідає про людей, що свідомо або мимохіть стали учасниками конфлікту в Криму та війни на Донбасі. Тут є історія про викладача медичного університету з Івано-Франківська, який пішов добровольцем на війну після того як йому відмовили в мобілізації за станом здоров’я. Історія жінки, чия родина виїхала з містечка на лінії фронту, а вона лишилася доглядати за домом і тваринами — своїми і сусідськими. Є історія про сестру загиблого під Іловайськом добровольця, якого тривалий час не визнавали учасником бойових дій. Історія волонтера, який загинув і чиє тіло друзі-волонтери намагалися повернути родині... Всі ці історії непрості і торкаються дуже різних проблем, з якими стикаються люди на війні. Від фізичних катувань до бюрократичної тяганини.

Ідею такого видання придумали і втілили в життя активісти ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» у співпраці з громадською організацією «Лібереко — Партнерство за права людини». Разом вони їздили з моніторинговою місією на Донбас. Фінансово вихід графічних новел підтримало Міністерство закордонних справ Німеччини.

«Далеко не всі за кордоном, та і в нашій країні, переймаються проблемою війни на Донбасі. У такий спосіб ми хотіли показати, що війна означає для кожної конкретної людини, що приносить у людські долі весь цей комплекс трагедій», — пояснює Володимир ЩЕРБАЧЕНКО, голова ради ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив».

«Для мене важливо було дати право голосу людям, які зазвичай не мають голосу, — акцентує Імке Хансен, член правління організації «Лібереко — Партнерство за права людини», головний редактор «Перехрестя». — Ми хотіли знайти історії, які викличуть більше емпатії, які покажуть, що такі долі можуть бути не лише в Україні, вони можуть бути будь-де. Що прифронтові території є не лише тут. І хоча книжка фокусується на війні в Україні, вона має глобальний аспект».

Намалювали історії Сергій Захаров і Софія Рунова. Але спочатку була тривала і кропітка робота активістів із восьми правозахисних громадських організацій, які записували історії людей, вибирали з них найважливіше, адаптували усні розповіді до формату коміксу. «Щоб отримати ці дев’ять новел, кожен з нас вислухав довгі й детальні історії життя звичайних людей, які опинилися в незвичайних ситуаціях. Усі дев’ять героїв — це люди, які переступили через якісь свої страхи і стереотипи, які були змушені приймати рішення і діяти. Я думаю, сьогодні саме література і мистецтво можуть зробити нашу історію війни не чорно-білою і пласкою, а опуклою і справжньою, щоб люди розуміли, що не все так просто і не все так однозначно», — розповідає Єлизавета ГОНЧАРОВА, журналістка, член ГО «Бахмут Український», одна із авторів проекту.

«У цьому коміксі, крім історій, в яких справді є якісь жорсткі моменти: розстріли, катування тощо, є історії цілком буденні, коли людина не може знайти підтримку якихось державних органів у тому, щоб полегшити свою ситуацію. Тобто книжка, крім іншого, звернена і до владних структур, які повинні працювати і розуміти ці проблеми», — каже художник Сергій ЗАХАРОВ, який минулого року представив власний графічний роман про свій досвід донецького полону. Сергій зауважує, що формат графічного роману, репортажу чи новел сприяє більшій залученості читачів, а також є цікавим для тих, хто вже втомився від інформації про війну на Донбасі, отриману з традиційних ЗМІ — телебачення та преси.

«Перехрестя: Дев’ять історій про війну і насильство» видали й українською, і російською мовами. У вільному продажу видання не буде, натомість його розповсюдять по бібліотеках і громадських організаціях. Як зауважують ініціатори проекту, ця книжка буде цікавою не лише жителям прифронтових міст, а й тим, хто живе за сотні кілометрів від війни. А ще, зауважив Володимир Щербаченко, було б чудово, якби ці графічні новели потрапили і на окуповані території. Втім, поки не ясно, як це втілити в життя.

Марія СЕМЕНЧЕНКО
Газета: 
Рубрика: