Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

«Мамаї та Мамаївни» у транскрипції сучасності

6 грудня у київській галереї «Калита Арт Клуб» відкриють виставку Катерини Косьяненко
5 грудня, 2013 - 10:29
КАТЕРИНА КОСЬЯНЕНКО ПРОДОВЖУЄ УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ У СВОЇХ САМОБУТНІХ РОБОТАХ — КАРТИНА «БРАТИ»
СЕРІЯ «МАМАЇ ТА МАМАЇВНИ» ВЕДЕ СВІЙ ПОЧАТОК ВІД 2006 РОКУ. ЗА ДВІ РОБОТИ ІЗ ЦІЄЇ СЕРІЇ МИСТКИНЯ ЗДОБУЛА ПРЕМІЮ ТА МЕДАЛЬ ЛОРЕНЦО МЕДИЧІ НА ФОРУМІ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА — ФЛОРЕНТІЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ. ЦЯ ТЕМА ХВИЛЮЄ ХУДОЖНИЦЮ Й ДОСІ. НА ФОТО — «МАЛИЙ МАМАЙ»

Нагадаємо, знана за кордоном молода художниця вперше представила персональну виставку в Україні у липні цього року. «День» писав, що в галереї «Триптих» Катерина Косьяненко показала свої роботи із серії «Оболонські святі», а також полотна з різних періодів творчості. Нещодавно її цикл «Мамаї та Мамаївни» демонстрували в Черкаському обласному художньому музеї, а нині полотна можна побачити у Києві.

Серія «Мамаї та Мамаївни» веде свій початок від 2006 року. За дві роботи цього циклу мисткиня отримала премію та медаль Лоренцо Медічі на форумі сучасного мистецтва — Флорентійській бієнале. Ця тема хвилює художницю й досі, і вона поряд із ранніми картинами презентує нові полотна. Перші Мамаї    — це чоловічі портрети, де поєднується традиційне зображення із сучасними реаліями. Поєднання української традиції та міфу із сьогоднішнім розумінням людини. ХVII століття закарбовується на полотнах через досвід усіх подальших епох. У перших полотнах Косьяненко переважає коричневий колір, далі — блакитний, червоний, насичено-синій робить їх різнобарвними, як саме життя.

Пізніше у серії з’явилися жіночі постаті — Мамаївни, що є сміливими берегинями чоловіків. Вони символізують домашній добробут та красу українських жінок. Дуже точно прописано навколишній антураж героїв — лише головні деталі й нічого зайвого. У руках Мамаїв — традиційна мамаївська кобза, що в народі часто називали бандуркою, але бандура  — зовсім інший інструмент. Позаду Мамая — польовий краєвид та одинокий кінь. Жінку зображено із вишитим рушником, адже це в першу чергу Мати (тому вона тримає на руках дитину — майбутнього Мамая) і, звичайно, Дружина. Оскільки першу половину життя на чоловіка впливає мати, а другу — дружина. 

Цьогорічні полотна передають природній ареал козаків, з якого вони пішли. Можливо, це вже наш час, в якому немає Мамаїв, а лише сама природа є свідченням їхнього перебування тут. Одиноке вечірнє дерево з багаттям на картині «Починається ніч», ніби щойно залишене Мамаями, які мандрують у нашій пам’яті. «Чумацький шлях» — безмежне зоряне небо ще не зовсім нічне, але вже не денне, сутінкове. Проміжний час між днем і ніччю транслює зміни епох та нову стилістику бачення традицій. Безмежний космос — як вчив один із вчителів Катерини Косьяненко, сценограф та філософ Даниїл Лідер. І десь там, під деревцями, зображена маленька людина — мікрокосмос та макрокосмос... Найбільш узагальнена та загадкова картина «Пливе човен» — майже абстрактне і майже однотонне полотно примушує замислитися про безмежність існування традицій на нашій землі. Їхнє величезне значення, їхній вплив на всю українську культуру і в окремому баченні — вплив на український живопис.

Катерина Косьяненко засвідчує продовження української традиції у своїх самобутніх роботах. Майже граючись, художниця прагне виразити нашу багату українську історію новою естетикою.

Фото з сайта katerynko.com.ua

Лілія БЕВЗЮК-ВОЛОШИНА
Газета: 
Рубрика: