Нотатки з-під капелюха

Усі вихідні наші автори і друзі долучались до флешмобу #ДеньКапелюшка. У соцмережах і особисто люди ділились зворушливими, кумедними та цікавими історіями про свої улюблені капелюхи. Кульмінацією став «День весняний» у затишному дворику поруч із Андріївським узвозом, який зібрав десятки гостей у канотьє, британських котелках і бретонських капелюхах.

ПОВЕРТАЄМО ГАЛАНТНІ ЧАСИ

«Чому «День весняний» збігся з Днем капелюшка? — одразу запитала гостей головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. — Колись, роки три тому, під час чергових Днів «Дня» у Львові, я зайшла в одну крамничку і поміряла там певну кількість капелюшків. Звісно, не витримала, щоб не сфотографуватися і не показати це у «Фейсбуці». Звичайно, одразу знайшлися люди, які почали радити різні речі. Але була серед тих порад така, що варто робити це активніше, щоб люди поверталися до традиції. У Львові капелюхи живуть природним життям. Цьому сприяє архітектура, ще не «вивітрилися» уявлення про галантний час. У Києві, чесно кажучи, треба мати якісь навички, характер або інші обставини, щоб просто, без особливої нагоди, ходити у капелюсі. Але коли ми занурилися в історію, то виявилося, що не лише на Галичині, а й у Центральній Україні у певні часи, у періоди Гетьманщини, сто років тому, люди носили капелюшки і капелюхи. І взагалі ця традиція була дуже шанована. Тому ми подумали, що треба нарощувати і цю частину нашої культури».

ФОТОРЕПОРТАЖ: Шляхетна історія (фото)

Задумку з капелюшками ми робимо, зокрема, тому, щоб Україна повертала собі ще один пласт історії і культури. Нагадаємо, «День» оголосив 2018-й Роком 100-річчя Гетьманату Павла Скоропадського, і звернення до традицій того часу доречне не лише в історичних розвідках. 

ВУАЛЬ З 1947-го

До речі, історик, професор, доктор історичних наук Юрій ТЕРЕЩЕНКО, завдяки якому наші читачі вже дізнались чимало про Українську державу Павла Скоропадського, поділився на «Дні весняному» «капелюшковим» спогадом: «Я пам’ятаю далекий, приблизно 1947 рік, повоєнний час, я десь тинявся з дворовими хлопчиками. Час повоєнний, голодні обдерті люди тощо. Мешкав я у київському «будинку Мороза», це на розі вулиць Володимирської і Льва Толстого. Раптом іде пара: солідний чоловік у костюмі, з аристократичною паличкою, і з ним пані у капелюшку з вуаллю. Така абсолютна, небачена, як на мене, вишуканість. І щось ми з хлопцями жартуємо, сміємося. Кажу: «Панство йде якесь». Потім піднімаюсь додому і бачу: це «панство» сидить у нас за столом, цю пару пригощають батько і мати. Це був Степан Васильович Щурат, син відомого літературознавця, приятеля Івана Франка. Ця вуалька засіла мені у пам’ять на все життя. Аристократизм у людині проявляється по-різному. Звичайно, насамперед у вчинках, у повсякденному поводженні. Але ця атрибутика нагадувала, що треба все-таки культивувати у собі дещо. Це, можливо, суто зовнішній аспект, але вкрай необхідно».

АНОНС КНИЖКОВОЇ НОВИНКИ ТА АУКЦІОН

До вишуканого вбрання пасують красиві вчинки. Ще одна новинка «Дня весняного» — тихий благодійний аукціон. Лотами стали кращі роботи ХІХ Міжнародного фотоконкурсу «Дня». Кожен гість на вході отримав індивідуальний номер і потім міг пропонувати свою ціну під лотом, що сподобався, вказуючи цей номер у спеціальному полі.

«Це незвичний аукціон, — попередив президент Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День» Микола ГРИЦЕНКО. — Щороку газета «День» видає нову книгу. І нинішнього року «День» готує до львівського Форуму видавців видання, пов’язане з оголошеним роком 100-річчя Гетьманату Павла Скоропадського. Це буде унікальна велика книга з дослідженнями, матеріалами про ці події. І кошти, які ми зберемо на аукціоні, підуть безпосередньо на видання цієї книжки».

Між іншим, за одну з робіт, «Силу та ніжність» Олексія Лебедя, навіть зав’язалось змагання між адміралом Ігорем Кабаненком і головою громадської організації «Сила права» Андрієм Сенченком. Зрештою, роботу отримав Андрій Сенченко.

МІСТОК ІЗ АВСТРАЛІЇ

Багато цікавого про капелюхи та їхніх поціновувачів ми дізналися у соцмережах. Олена Кулініч, дружина посла України в Австралії Миколи Кулініча, розповіла про традиційний австралійський капелюх «акубра», один із символів «зеленого континенту». Письменниця Вікторія Гранецька згадала про «капелюшкову» фотосесію, яка проходила кілька років тому з ініціативи літературного конкурсу «Коронація слова». Тоді Вікторія знялась в образі української письменниці іспанського походження Наталени Королевої. А Тетяна Мокріді, яка підтримала флешмоб першою, виклала не лише власні фотографії, а й світлини доньок у літніх головних уборах.

Завершення флешмобу — не привід класти капелюх назад у шафу. Ми нагадали про традицію, яка додає вишуканості не лише зовнішньо, а й у поводженні з людьми. Шляхетність пасує всім, тож — єднаємось під капелюхом!