Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

«Синоніми», коні, дерева й «Піраньї»

На 69-му Берлінському фестивалі вручили нагороди
18 лютого, 2019 - 17:11
ФОТО REUTERS

В основному конкурсі перемогла ізраїльсько-французька трагікомедія «Синоніми» режисера Надава ЛАПІДА. Автобіографічний сюжет розповідає про труднощі інтеграції молодого ізраїльтянина у Франції, про пошук ідентичності й складні взаємини зі своїм минулим. Лапід отримав головну нагороду Берлінале-2019 — статуетку «Золотий ведмідь». Це чи не перший за багато років головний приз фестивалю класу «А» для представника ізраїльської кінематографії.

Відразу два «Срібних ведмеді» дісталися німецьким фільмам, що теж, до речі, буває нечасто. Нагороду за найкращу режисуру отримала Ангела ШАНЕЛЕК за сімейну драму «Я був удома, але...», а приз Альфреда Бауера за відкриття нових перспектив у кіномистецтві — «Руйнівник системи» Нори ФІНГШАЙДТ.

«Срібного ведмедя» в номінації «Гран-прі журі» здобув французький режисер Франсуа ОЗОН за драму «З ласки божої» — про сексуальне насильство над дітьми з боку католицьких священиків у 1980-ті. В основі сюжету, так само як і в Лапіда, реальна історія — справа панотця Бернара Прейна, якого звинуватили в насильстві над неповнолітніми хлопчиками під час роботи в Ліонській єпархії з 1986 до 1991 рр. Головного героя зіграв Мельвіль ПУПО, відомий за фільмом франко-канадця Ксав’є ДОЛАНА «І все ж Лоранс».

Найкращими актором і акторкою стали виконавці головних ролей фільму одного із лідерів китайського незалежного кіна 1990-х Вана СЯОШУАЯ «Прощай, мій син» — Ван ЦЗІНЬЧУН та Юн МЕЙ. Дія картини розпочинається в епоху Мао й загалом охоплює три десятиліття китайської історії: режисер відстежує життя подружжя, яке втратило єдиного сина

«Срібним ведмедем» за найкращий сценарій нагороджено співавторів картини «Піраньї Неаполя». Її герої — шість 15-річних зарізяк — ганяють на скутерах вузькими вулицями свого району в Неаполі, торгують наркотиками й без вагань застосовують зброю. Фільм знято за романом знавця звичаїв південноіталійської мафії Роберто САВІАНО; фільм за його іншою книжкою «Гоморра» (режисер Маттео ГАРРОНЕ) одержав 2008-го Гран-прі Каннського фестивалю та номінацію на «Оскар». Режисером «Піраній» виступив 41-річний сценарист і музикант Клаудіо ДЖОВАННЕСІ. До речі, Савіано вже багато років живе під охороною МВС Італії, оскільки мафія винесла йому смертний вирок.

Данський оператор Расмус ВІДЕБЕК одержав «Срібного ведмедя» за внесок у кінематограф за роботу у фільмі «Пора відводити коней». Найкращим повнометражним дебютом з врученням премії 50 000 євро визнано «Орея» (Німеччина — Туреччина — Румунія) — картину Мехмеда АКІФА, яка розповідає про зіткнення релігії з особистими переконаннями окремої людини.

Серед документальних робіт перемогла картина «Розмовляючи про дерева» суданця Сухаіба ГАСМЕЛБЕРІ.

Для України цей Берлінале мав особливе значення, адже вперше за час Незалежності ми в якості країни-співвиробника взяли участь у основному конкурсі. Історичний трилер «Містер Джонс» (робоча назва — «Гарет Джонс», Польща-Велика Британія-Україна) — нова робота знаменитої польської режисерки Аґнєшки ГОЛЛАНД. Уже її дебют «Провінційні актори» відзначений на Каннському фестивалі 1980 року, також вона має приз Альфреда Бауера минулорічного Берлінале за фільм «Слід» й загалом три номінації на «Оскар». Аґнєшка працювала у Франції, Німеччині та США (зокрема, над культовим серіалом «Картковий будинок»), а «Містер Джонс» — це її перший проект у нас. Загальний бюджет стрічки становить 262,2 мільйона гривень, українська частка — 25,9 мільйона

Як уже зрозуміло з назви, головним героєм є реальна історична особа — вельський репортер Гарет ДЖОНС. 1933 року він приїздить у Москву, де знайомиться з журналісткою Адою Брукс, яка відкриває йому очі на справжній стан речей, і 28-річний журналіст, попри смертельну небезпеку, починає розслідування. Йому вдається потай від сталінської охранки пробратися на спустошену Голодомором Україну й згодом розповісти світові правду про страшну трагедію. Сценаристка фільму, американська журналістка з українським корінням Андреа ХАЛУПА додатково ввела мотив знайомства Джонса з британським письменником Джорджом ОРВЕЛЛОМ: за її припущенням, саме викриття Гарета стали основою для антиутопії Орвелла «Скотний двір».

Джонса зіграв британець Джеймс НОРТОН; також у ролях Ванесса КІРБІ, Пітер САРСГААРД, Джозеф МОУЛ, Яків ТКАЧЕНКО, Міхаліна ОЛЬШАНСКА, Селін ДЖОНС.

У своїх коментарях до фільму Аґнєшка Голланд зазначила: "Ми хотіли описати весь механізм, за яким Джонс вступав у послідовні кола пекла, протиставляючи жорстокій реальності свої ідеалізм, молодість і мужність, якомога виразніше, але водночас просто й прямо. Ми знали, що, знімаючи цей фільм, розповідаємо важливу позачасову історію. Але тільки згодом я зрозуміла, наскільки актуальною сьогодні є ця оповідь про фальшиві новини, альтернативні реалії, корупцію ЗМІ, боягузтво урядів і байдужість людей.

Зіткнення мужності й рішучості Джонса з цинічним опортунізмом і боягузтвом Дюранті все ще дійсне. Сьогодні не бракує корумпованих конформістів і егоїстів; але нам бракує Орвеллів і Джонсів. Тому ми повернули їх до життя».

Варто нагадати, що саме в “Дні” вперше було надруковано «Повість про двох журналістів» Джеймса МЕЙСА, з якої українські читачі дізналися про Гарета Джонса та його подвиг.

Назагал, цьогорічний Берлінале в певному сенсі став епохальним, насамперед тому, що його востаннє очолював німецький кінокритик Дітер КОССЛІК, який пропрацював на цій посаді 18 років. Його відхід для багатьох спостерігачів є знаком оновлення фестивалю, адже не секрет, що останніми роками форум програвав своїм конкурентам у класі «А» — Венеції та Каннам. Головний конкурс виглядав доволі блідо, в ньому бракувало свіжих імен і правдивих відкриттів, проте більш ніж вистачало політично й соціально заангажованих картин, які, здавалося, потрапляли в програму не так через мистецькі достоїнства, як завдяки актуальній тематиці. Минулорічний фестиваль видався настільки слабким, що провідні німецькі кінематографісти навіть виступили з публічним зверненням до Коссліка, закликавши його піти. Вочевидь, заклик було почуто.

А наступний, 70-й Берлінале пройде вже під керівництвом колишнього директора фестивалю в Локарно італійця Карло Катріана і голландки Маріетти Ріссенбеек.

Від редакції: подробиці читайте у п’ятничному номері «Дня».

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ