Омріяна вода

На одному березі ріки — зелена зона, на протилежному — 16-поверховий інтелектуальний хаб. Сама річка Либідь — не колектор, а повноцінна водойма. Так нещодавно представили громаді свою мрію активісти громадської спілки «Фонд «Наша Либідь». Кажуть, що столиці варто поєднати досвід Сеула та Чикаго в ревіталізації занедбаних водойм і врешті оживити історичну річку.

Голова наглядової ради фонду «Наша Либідь» Віктор МАШТАБЕЙ коротко описав шлях їхнього задуму: три роки тому зустрівся з бізнесменом Сергієм Молодовим, з яким заснували громадську спілку та фонд, потім провели конкурс на кращий проєкт оживлення річки уздовж вулиці Ямської. Залишилося небагато — знайти меценатів і заручитися підтримкою міської влади.

ХВИЛЯСТИЙ ШЛЯХ

Нагадаємо, Либідь ще 1935 року була закута в бетон. Тоді в неї почали зливати стічні води. А кілька років тому річку було визнано територією екологічного лиха.

«Щоб усе це повернути назад, потрібні великі кошти, — додав Віктор Маштабей. — Двічі ми доповідали про наш задум головному архітектору Києва Олександрові Свистунову, який нас підтримує. Також мали перемовини з нардепами, які нас теж підтримали. Якщо цю територію біля Либіді доведемо до ладу, піде розголос по всій країні, бо в нас безліч річок у такому ж стані».

Архітектор Олександр КРИВЕНКО уточнив деталі запланованого проєкту ревіталізації: «Ідеться про територію між вулицями Федорова, уздовж вулиці Ямської аж до скверу, яким опікується КО «Київзеленбуд». Протяжність ділянки — близько півтора-двох кілометрів. Зараз це захаращена територія зі спорудами радянських часів, які практично зруйновані, а довкола сміття. Проєкт має кілька складових: озеленення території, відновлення русла річки і створення будівлі, до якої зможуть іти люди».

Власне, через споруду з інтелектуально-пізнавальними локаціями приблизна вартість задумки сягнула 1,9 мільярда гривень. Із них 500 мільйонів передбачено на очищення русла Либеді. «Ми реконструюємо бетонний лоток, зробимо фіорди, які по-іншому покажуть річку, коли вона наповнюватиметься водою. Таким чином малюнок річки постійно змінюватиметься», — додав Олександр Кривенко.

Будівля теж планується у вигляді хвилі. Доріжки в парку — аналогічно заплановані хвилеподібні. За три роки це можна втілити в життя, якщо мати підтримку міської влади, громади і належне фінансування.

Як уже зазначали представники фонду, місто підтримує ідею. Але залишається чимало питань: як очищувати воду Либеді, яка роками забруднювалася каналізаційними стоками, на чиєму балансі земельна ділянка, де планується інтелектуальний хаб і де, зрештою, братимуть кошти? Якщо розраховують виключно на бізнесменів — який зиск їм від цього, крім духовного, звісно?

Сергій Молодов пояснив, що земля наразі в комунальній власності, на ній розташовані різні приватні структури. Їм пропонують стати співучасниками проєкту, чи погодяться вони — наразі невідомо. «Що ж до води, то її якість визнана критичною, — продовжив Молодов. — Рік тому ми робили розгорнутий аналіз води. З’ясувалося, вона належить до третьої категорії забруднення, тобто сама себе може очищати. Але у річки є й інші проблеми — шиномонтажі, мийки та незаконні врізки. КМДА має розібратися з ними».

Крім цього, «мрійники» хочуть збудувати ще й місток з одного берега річки до скверу, щоби створити простір для торгівлі. Поки що це лише передпроєктна розробка. На перше місце автори все ж ставлять очищення річкового русла та озеленення території. До слова, на березі хочуть висадити хвойні дерева, лаванду та шавлію.

БРАК УВАГИ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ

«День» досить часто розповідав про подібні спроби оживлення простору довкола Либеді з меншими кошторисами та більш приземленими ідеями. Одна з таких ініціатив — «Либідь Є», яка з’явилася 2015 року. Архітектор Семен Поломаний та його партнер Віталій Даниленко взялися за простір біля вулиці Фізкультурної, 30. Вони привертали увагу до річки по-різному: толоки, графіті, вечірні посиденьки за переглядом кінофільмів.

Семен Поломаний навіть одержав премію міжнародного архітектурного фестивалю CАNactions за розроблену концепцію ревіталізації водойми. Потім активісти намагалися отримати кошти на втілення задуму через громадський бюджет, обрали для реновації вже іншу локацію — біля Київського політехнічного університету. Але місто не змогло реалізувати проєкт. Натомість у Київській міській державній адміністрації торік надали 25 мільйонів гривень на очищення річки.

Чомусь усі ці зусилля залишаються непоміченими і рано чи пізно згасають. До прикладу: відносно нова ініціатива «Либідь 7.0» нещодавно оголосила, що згортає свою роботу. Її ініціаторка, архітекторка Олександра ВДОВИЧЕНКО, поставила амбітну мету: за 60 днів здійснити благоустрій території й відкрити соціальний майданчик на вулиці Ямській, 4. Тут мали з’явитися відкритий кінотеатр, вулична бібліотека, сцена і дерев’яний подіум, сучасні лавиці та історичний стрітарт. Та не склалося.

«Немає підтримки від міста, не лише фінансової, а й у розв’язанні різних управлінських проблем, — пояснила архітекторка. — Нашому майданчику дали статус скверу, та півроку не могли підготувати документи для оформлення цього рішення. На баланс його ніхто не взяв, нікому навіть вивозити сміття. Ми робили це самі, але наші ресурси обмежені. Фактично вся Либідь розташована у промзоні, що не дуже приваблює киян. Там живуть безхатьки, які розпивають спиртне, накопичують сміття. Це апріорі відштовхує пристойних громадян від прогулянок цією місцевістю». А громада демонструє пасивність, мало підтримує подібні ініціативи.

Зі слів Олександри, проєкт «Либідь Є» також зараз майже на етапі згортання. Серед тих, хто продовжує фокусуватися на легендарній річці, залишається ГО «Водний рух Київщини». Наразі її представники готують День Либеді, який відбудеться 13 липня в Голосіївському парку. «Якщо зараз не створити біля річки зону рекреації, рано чи пізно вона пересохне, а територію забудують новими будівлями або черговими житловими комплексами. Я вважаю, що передусім потрібно залучити людей до створення зеленої зони. Потім, коли територія стане привабливою, шукати інвесторів і робити щось глобальне з урахуванням європейського досвіду, тобто з мінімальним втручанням у природу і територію», — резюмує Олександра Вдовиченко. Як показує досвід зазначених ініціатив, активно слід залучати і проводити роз’яснення не тільки для киян, а й для місцевої влади.