Вказівники, залишені Хорхе Луїсом Борхесом

В українському перекладі з’явилася збірка лекцій Хорхе Луїса Борхеса (1899—1986) «Сім вечорів». Переклав її Сергій Борщевський, а надрукувало «Видавництво Анетти Антоненко». Це сім розповідей про найрізноманітніші явища світової літератури в класичних і не зовсім класичних контекстах.

ШИРОТА ЕРУДИЦІЇ І РОЗМАЇТІСТЬ МАТЕРІАЛУ

Цікаво, що хоч тексти, опубліковані в «Семи вечорах», за своїми жанровими характеристиками цілком доречно було б назвати есеями, проте насправді Борхес виголосив їх саме як публічні лекції 1977 року в рідному Буенос-Айресі, в театрі «Колізей». Це відчувається в посиленій діалогічності творів, а також в увазі до звучання слова.

Які ж теми обрав один із класиків літератури ХХ століття для розмови зі своїми слухачами-читачами? Їхній набір дозволяє оцінити і широту ерудиції Борхеса, і розмаїтість матеріалу, з яким є нагода ознайомитися його сьогоднішнім українським читачам і читачкам.

Отже, книжку розпочинає розмова про «Божественну комедію»: попри авангардну юність і виразні постмодерністські тенденції чи не в усій своїй творчості, Хорхе Луїс Борхес ставився до класичних надбань не просто уважно, а серйозно і з пієтетом. Другий есей, «Нічний кошмар», присвячено сну як одному з ключових літературних мотивів. Текст «Тисяча і одна ніч» змальовує знаменитий збірник казок із його витоками і відлуннями в майбутньому.

«Поезія» — певно, що зважитися на лекцію під такою назвою було ризиком, але письменник із гідністю дав їй раду, зумівши в цьому творі накреслити своє розуміння вирішальних цінностей і сенсів поезії та навести численні цитати з яскравих і потужних творів різних часів, стилів і країн. Не зовсім очікуваною може бути тут поява есею «Кабала», хоча коли зважити на любов Борхеса-письменника до духу містики... У кожному разі, тут представлено коротку розвідку про, скажімо так, метафізичне мислення і таємні вчення.

А завершує книжку «Сім вечорів» есей «Сліпота». Сам Борхес утратив зір у 1950-ті роки. У цій лекції він поділився своїми відчуттями незрячості й показав літературний контекст — письменників, які не бачили або майже не бачили, та тексти, зосереджені на такій тематиці.

РІЗНІ «СТРАТЕГІЇ» ОПОВІДІ

Усі ці предмети розмов, звичайно, не завжди легко поєднуються. Проте їх міцно в’яже авторський стиль, авторське мислення, зрештою, авторська харизма, відчутні й сорок років по тому в текстах, перемайстрованих із лекцій під книжковий формат.

Деякою несподіванкою може бути строкатість у підході Хорхе Луїса Борхеса до викладу матеріалу. У якісь моменти він вельми глибоко занурюється в тему, працює з подробицями, ба навіть із доволі герметичними мотивами, що малозрозумілі людям, спеціально не зацікавленими в тому чи іншому літературному періоді, явищі і т.ін. Так, здається, можна сказати про «Божественну комедію» і «Поезію». У випадку ж із «Кабалою» чи «Сліпотою» письменник, схоже, вирішив триматися «популяризаційної» стратегії, висловлюватися прозоро, пояснювати лише найголовніше, найуніверсальніше. Різні читачі, з різним бекґраундом завдяки цьому зможуть оцінити переваги «Семи вечорів», обрати для себе цікавіші тексти.

Для всіх любителів літератури, зрештою, в лекціях-есеях Борхеса знайдеться не лише чимало нової інформації, а й імена, твори, явища, про які захочеться дізнатися більше. Відтак, готуйтеся до пошуків у «вавилонській бібліотеці» світової літератури за вказівниками, залишеними Хорхе Луїсом Борхесом.