«Біографічний рейтинг», або Як найліпше популяризувати та модернізувати українську біографіку
Рік, що минає, позначився не лише політичними баталіями і пам’ятними датами, а й значними культурними та науковими здобутками. Одним із них є подія, яка розпочала процес модернізації знань українців про своїх видатних земляків. Започаткований Інститутом біографічних досліджень Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського, успішно проведений «Біографічний рейтинг» пролив світло на більшу частину біографічної літератури, визначив найуспішніших авторів. Також порушив питання застарілих підходів та згуртував навколо проекту бібліотекарів, важка праця яких не завжди винагороджується.
БІОГРАФІЯ ЦІКАВА ВСІМ (?)
Чи не найпопулярнішим жанром нон-фікшну є біографія. Різножанрова, багатонаціональна, успішна й драматична біографія несе читачеві досвід попередників у «рафінованому» вигляді й дарує надію на пошук власного рецепту успіху. В Україні, незважаючи на значний розвиток видавничої справи останніх років, не все гаразд із статистикою читання, але біографії все ж читають дуже добре. От тільки наш читач зазвичай захоплюється здобутками іноземних інженерів, політиків, філантропів і митців. Але ж щороку українські науковці, журналісти, бібліографи та інші творці жанру видають сотні праць, пов’язаних із долями і здобутками наших попередників. З цих книг лише одиниці потрапляють до відомих видавництв, що забезпечує їм піар книгарень та читацьку аудиторію. Більшість інших з дуже скромними накладами отримують сумний вирок вузькоспеціальної літератури і, в кращому випадку, осідають на полицях бібліотек. Як результат, значний досвід видатних українців, введених у науковий обіг, залишається поза увагою суспільства. Більше того, коли з’являється потреба розшукати інформацію про людину, здобутки якої слабко виражені в Інтернеті, журналісти, сценаристи, письменники та інші не мають інструментів для вирішення поставлених завдань.
А ЩО БІБЛІОТЕКИ?
Українські наукові й публічні книгозбірні накопичують у фондах літературу, роблять біобібліографічні покажчики, презентації, різноманітні заходи по вшануванню постатей, але їхні можливості обмежені ресурсами, територією і колом читачів. Значною мірою вдається вирішити ці обмеження електронним ресурсами, але, як показує досвід, регіональні видання дуже рідко стають відомими загалом по Україні, а обов’язкові примірники (до «Вернадки» і Книжкової палати) не забезпечують достатнього резонансу. Окрім того, бібліотеки, які створюють власну книжкову продукцію, мало поширюють її поміж колегами, навіть зі свого міста (наприклад, покажчик, створений в публічній бібліотеці, може бути відсутній в університетській тощо). Дуже часто багаторічна праця над монографією, бібліографічним покажчиком або виданням мемуарів, що потребує велетенських витрат енергії та часу автора, не отримує очікуваного «фідбеку» від суспільства. Крім того, що це, як мінімум, несправедливо, така ситуація не може сприяти розвитку жанру, адже, для чого потрібно працювати «з вогником», якщо результат лишиться малопомітним?
Отож, біографічна література потребує поштовху назовні, ближче до читача й, водночас, до розвитку сучасної проблемної біографії, що розвиватиме не лише політичний дискурс, а інші ціннісні складові.
РЕЙТИНГ: ВАЖЛИВА Й УЧАСТЬ, І ПЕРЕМОГА
Своєрідне рішення вказаних проблем запропонували науковці Інституту біографічних досліджень НБУВ, що втілилося в заснуванні Всеукраїнського бібліотечного «Біографічного рейтингу». Сама ідея книжкових рейтингів – зовсім не нова, а біографічні рейтинги давно вже проводяться у світі, зокрема, Європейським біографічним товариством. Проте головною відмінністю українського варіанту визначення кращих біографічних видань є популяризація жанру, орієнтація на бібліотеки та налагодження комунікації між ними, науковцями-біографістами та іншими поціновувачами різних жанрів життєписів.
Важливою складовою Рейтингу є безпосередня участь у ньому бібліотек та науковців, які пишуть біографії. Це втілюється у можливості публічних і наукових книгозбірень надсилати пропозиції щодо включення книг до списків «Біографічного рейтингу», а також у долученні провідних науковців у якості експертів.
ЯКІ ВИДАННЯ ОЦІНЮВАЛИ?
У перший Рейтинг, що пройшов у 2018 році, було вирішено включити чотири основних номінації. Перш за все, оцінювали життєписи: монографії й інші дослідження, що стосувалися окремих постатей, їхньої діяльності тощо. Наступна група видань – колективні біографії – популярний жанр колективних портретів людей з різноманітних інституцій, а також довідково-енциклопедичні видання. Важливою ознакою нашого часу стала поява видань, присвячених жертвам війни, яка до сьогодні ведеться на Сході України. Також до експертної оцінки залучалося широке коло книг, які було об’єднано під назвою «джерела біографії» – дуже популярний епістолярний жанр: листи і мемуари, причому як людей минулих поколінь, так і сучасників. Мемуари – найліпше джерело для розуміння внутрішніх переживань людини, без них неможливе ніяке її художнє осмислення.
Найпопулярнішою серед бібліотечних працівників стала номінація «біобібліографічний покажчик». Не секрет, що бібліографія – це «альфа і омега» життя того, хто пов’язаний з книгами, журналами, статтями та ін., тобто людей слова. З бібліографії починається будь-яка розвідка і завершується творчий шлях людини – вінцем з її робіт – біобібліографією. Зібрати усю потрібну інформацію, аби скласти такий покажчик – титанічна праця, що вимагає інколи десятків років. Ця робота завжди залишалася в тіні, адже видання є помічником, а допомога часто забувається. Завдяки спеціальній номінації, уперше в Україні вдалося відзначити цю працю, висловити слова подяки за чудові примірники й поставити їх у приклад іншим.
ЯКІ Ж ПОСТАТІ НАЙКРАЩЕ ДОСЛІДЖЕНІ ЗА МИНУЛИЙ РІК?
За перший рік комунікації навколо біографіки з центром в Інституті біографічних досліджень НБУВ вдалося сформувати «довгий» список біографічних видань (майже дві сотні), що побачили світ у 2017 році. До співпраці залучалися бібліотеки з усіх регіонів України. У результаті активної роботи 25 експертів, було відібрано «короткі» списки по чотирьох номінаціях. Перелік видань, який можна побачити на ресурсі Рейтингу, свідчить не лише про те, які взагалі постаті досліджуються, а й наскільки якісно авторам вдається розвинути проблему біографії діяча. Отож, серед життєписів найцікавішими виявилися книги про гетьмана І.Брюховецького, науковця В.Вернадського та митрополита Василя Липківського. З колективних біографій найбільше вразили експертів книги про волинян, які постраждали в українсько-польських конфліктах 1943 року, про загиблих чернігівців на Сході України, а третю сходинку розділили видання, присвячені українцям-праведникам світу та військовим УНР-вців-емігрантів. Серед найліпше впорядкованих джерел, дипломами було відзначено збірник з матеріалами архівних фондів вчених НАН України, спогади Ю.Шевельова, видання про книжкові знаки в стародруках НБУВ і листування українців з Олександром Олесем.
У наймасовішій номінації переміг вінницький покажчик, присвячений видатному композитору В. Леонтовичу. Він же отримав і грамоту «глядацьких симпатій». Крім того, серед переможців – покажчик про запоріжців, які загинули в АТО, біобібліографія Юрія Дрогобича та Варвари Терещенко. Ця номінація, у зв’язку з неоднорідністю її продукції, буде розділена на кілька підгруп у наступні роки проведення Рейтингу.
Всеукраїнський бібліотечний «Біографічний рейтинг» продовжить свою роботу у 2019 році. Попереду – рецензування видань переможців, дискусії за участі авторів, написання аналітичних матеріалів. І все це безсумнівно виведе наше «людинознавство» (біографістику) на новий рівень!
Ігор СТАМБОЛ, науковий співробітник Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського
Оксана БОЯРИНОВА, член Української бібліотечної асоціації
