Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива – лише для себе
Карл Людвіг Берне, німецький публіцист і письменник, поборник емансипації євреїв.

Боширов, Петров й усі, усі, усі

Нові пригоди російських кілерів
25 вересня, 2018 - 14:37

З’явилися нові дані про Петрова й Боширова, а також, про тих, хто мав щастя (чи нещастя) отримувати закордонні паспорти близькі за нумерацією до тих, що належним їм. Виявляється, раніше вже «солодку парочку» заарештовували у Нідерландах (не виключено, що в зв’язку зі спробою здійснити кібератаку на місцеву секретну хімічну лабораторію, що досліджувала дані про застосування хімічної зброї у Сирії). І, якби голландська влада не обмежилися висилкою, а спробувала притягти Боширова та Петрова до відповідальності за шпигунство і спробу крадіжки секретних даних, то, можливо, не було б і отруєння у Солсбері.

Хоча, напевно, все-таки було б. Навряд чи ГРУ та ФСБ відчувають дефіцит у кілерах, можна не сумніватися, що їх ще з радянських часів було підготовлено з великим запасом. Дивно інше. Якщо голландська влада дійсно затримала Боширова й Петрова з тими самими паспортами, з якими вони потім в’їхали до Сполученого Королівства й дісталися до Солсбері, чому голландська імміграційна служба і поліція не повідомили британським колегам про затримання і депортацію підозрілих росіян? Й елементарно не передали британцям дані про їхні паспорти? Якби передали, в Англії «солодку парочку» зараз би занесли до бази даних «небажаних іноземців» і просто не впустили б до країни. Не виключено, що тоді в Москві паспорти на нову пару кілерів до президентських виборів у Росії підготувати б просто не встигли, а після 18 березня операція з «Новачком» багато в чому втратила б сенс. Хоча, звичайно, роль отруювачів спокійно міг би взяти на себе хтось із щонайменше чотирьох російських агентів, які в’їхали до Англії одночасно з Бошировим та Петровим, але за британськими паспортами. Однак, в будь-якому разі, недбалість голландців сприяла трагедії у Солсбері.

До цієї трагедії поліція та спецслужби більшості європейських країн вважали за краще не зв’язуватися з підозрілими росіянами навіть тоді, коли були надійні відомості, що це кілери, які збиралися убити того чи іншого емігранта (зокрема — Бориса Березовського). Європейці вважали за краще не лізти в «російські розборки», щоб не ускладнювати відносини з Москвою, і замість судового процесу тихо висилали таких осіб на батьківщину. Залишається сподіватися, що після отруєння у Солсбері спецслужби країн Євросоюзу будуть набагато більше уваги приділяти росіянам, що в’їжджають до Євросоюзу, й почнуть серйозно розслідувати підозрілу діяльність деяких російських громадян.

Також з’ясувалося, що люди, які одержували закордонні паспорти з номерами, близькими до номерів закордонних паспортів Петрова й Боширова, не лише мали зв’язки з ГРУ, а й відвідували країни Європи в ті часи, коли там відбувалися вельми цікаві події. Якийсь громадянин на прізвище Кримський, в якого номер паспорта всього на одиницю відрізнявся від номера паспорта Боширова, 16 липня 2015 року заробив штраф на 3000 рублів за порушення ПДР, причому як адресу відповідача вказав Хорошевське шосе, 76 Б. За цією адресою розташовано штаб квартира Головного управління Генштабу Міноборони (колишнього ГРУ), знаменитий «акваріум».

А ось дехто Андрєєв отримав паспорт на кілька одиниць пізніше за Боширова, і за ним восени 2016-го літав до Белграда. А якраз тоді вибухнув скандал у зв’язку з можливою організацією перевороту в Чорногорії за участю російських спецслужб. І як адресу для сплати штрафу за порушення правил дорожнього руху Андрєєв вказав Хорошевське шосе, 76 Б, все той самий «акваріум». А дехто громадянин Росії Едуард Широков (Шишмаков), який працював у Польщі заступником військового аташе і якого було вислано звідти 2014 року, 2016 року вирушив до Сербії для організації перевороту в Чорногорії, і мав паспорт, який відрізнявся від паспорта Олександра Петрова всього на 26 одиниць. Залишається сподіватися, що тепер у Європі будуть уважніше дивитися за підозрілими паспортами підозрілих росіян.

Дехто Потьомкін, що літав до Белграда разом з Андрєєвим, при купівлі земельної ділянки у Клинському районі Підмосков’я під індивідуальне житлове будівництво, місцем постійного проживання теж вказав ті самі розвідпідрозділи Міноборони на Хорошевському шосе, так само як і під час купівлі автомобіля Nissan X-Trail 2011 року. У діапазоні ж між паспортами Андрєєва та Широкова затесався такий собі Олександр Поляков, який також під час реєстрації автівки та реєстрації прав на земельну ділянку вказав ту саму сакраментальну адресу: Хорошевське шосе, 76 Б. На пряме запитання кореспондента петербурзького сайту «Фонтанка.ру»: « Олександр Євгенович, ви працюєте у розвідці?» той відреагував з неприхованим жахом: «Ви що, з глузду з’їхали, чи що?». Щоправда, при подальших розпитуваннях Поляков зізнався, що вже чотири роки як вийшов на пенсію (до речі, на пенсію він ви вйшов у віці всього лише 53 років, на 7 років раніше, ніж переважна більшість нинішніх російських пенсіонерів-чоловіків). І що найсмішніше, на того самого Полякова було оформлено закордонний паспорт, ідентичний з номером закордонного паспорта такого собі Куарука.

Так, судячи з усього, в ГРУ та ФСБ припинили ловити мишей. Цікаво також, що власники паспортів кілерської серії вирушають подорожувати в дуже специфічний час і місце. Так, дехто громадянин Тарасов літав до Стамбула 24 квітня 2017 року і повернувся до Москви 4 травня. Якраз на цей час припав візит Володимира Путіна до Туреччини, і його переговори з Реджепом Таїпом Ердоганом відбулися 3 травня. Закрадається підозра, що Тарасов так чи інакше забезпечував безпеку візиту. Хоча довіряти забезпечення державного візиту професійним кілерам виглядає дещо дивно.

Що ж, тепер в Європі знають, де і як шукати російських кілерів. Залишається сподіватися, що їх пошуком нині будуть стурбовані все держави Євросоюзу, і що тепер підозрюваних не будуть просто висилати геть, а відразу ж відправляти на цугундер. Тоді, можливо, вдасться запобігти новим трагічним інцидентам як в Європі, так і в усьому світі. Залишається також сподіватися, що Олександра Петрова та Руслана Боширова, які отримали воістину світову популярність і стали справжніми героями російського інтернету, ГРУ та адміністрація президента Росії найближчим часом ліквідувати все-таки не будуть. Хоча спокуса «замочити» їх все ж залишиться.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments