Чим українські продажні судді кращі за сомалійських піратів?
Майже непоміченою у нас пройшла знакова подія. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив: Україна порушила права судді Ігоря Самсіна, звільненого з Верховного суду за законом про очищення влади (тобто про люстрацію). Закон, як відомо, був ухвалений з метою усунення негативних чинників у державній службі в період правління Віктора Януковича та застосовувався до певних категорій держслужбовців, які перебували на посадах у період з 2010 по 2014 рік. Ігореві Самсіну заборонили працювати на державній службі до кінця 2024 року, а його ім’я внесли до загальнодоступного Люстраційного реєстру. Крім того, оскільки його заява про відставку не розглядалася, він був позбавлений пільг, пов’язаних із виходом судді на пенсію, незважаючи на близькість до пенсійного віку (і передусім просто-таки грандіозної у порівнянні з пересічним людом пенсії).
Але… «Звільнення судді Верховного суду відповідно до закону України "Про очищення влади" призвело до порушення його прав» - заявив ЄСПЛ. Суд констатував порушення Україною статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини, а ще ухвалив, що заходи, передбачені законом про люстрацію та застосовані до заявника, не були необхідними в демократичному суспільстві. У підсумку ЄСПЛ ухвалив, що Україна має виплатити Самсіну 5000 євро моральної шкоди та відшкодувати 1500 євро судових витрат. При цьому суд не став виносити рішення щодо виплати матеріальної шкоди заявнику.
Як оцінити цю подію? З одного боку, має рацію юзер Трухін (Oleksandr Trukhin), який пише: «"5000 євро моральної шкоди та відшкодувати 1500 євро судових витрат. Суд не став виносити рішення щодо виплати матеріальної шкоди заявнику," – браво, ЄСПЛ, за те, що показав українській владі, по якій схемі можна швидко і дуже економно провести судову реформу. 6,5 тис євро кожному – це ж мізер. Ці "судді" тільки на свою офіційну зарплату і тільки за 1 місяць висосуть із бюджету України більшу суму». З іншого боку, мотивувальна частина рішення ЄСПЛ просто-таки катастрофічна для України. Це означає, що очищення судової влади ніколи не буде, бо очищення – це, виявляється, злочин з юридичного погляду. Тобто в теорії таке очищення можливе, але для цього потрібні юридично бездоганні рішення українських судів – тих самих, які корумповані та контролюються олігархами й московською агентурою, тих, які є об’єктами очищення… Ба більше: всі останні рішення РНБО про контрабандистів і злодіїв «у законі», поза сумнівом, будуть так само оцінені ЄСПЛ, і ми з вами ще платитимемо їм чималі наші (тобто бюджетні) гроші за «моральну шкоду», бо ж такі речі не є необхідними в демократичному суспільстві. Й олігархам ми теж грубі гроші платитимемо за неповагу до їхнього приватного та сімейного життя. І російській агентурі, особливо в інформаційному секторі, будьте певні…
Загалом, якщо вдуматись, ситуація надзвичайна. Україну тицьнули писком у багнюку та фактично заперечили право народу на революцію, якщо це право попередньо не виписане у законах і не підтвердження судовими рішеннями. Боюся, що навіть у разі, якби у 2014 році все ж був би запроваджений чи надзвичайний, чи воєнний стан, якби ситуація війни за свободу і демократію була бездоганно оформлена юридично, якби злочинність режиму Януковича (який учинив 1 жовтня 2010 року переворот, змінивши конституційний лад Української держави) була однозначно зафіксована, - все одно знайшлися б резони оцінити очищення владних структур та суспільної атмосфери як певне порушення прав певних осіб, причому тих осіб, для яких права людини та європейський вибір їхньої країни – це щось посутньо нікчемне.
Що ж, рішення ЄСПЛ не виходить за межі одного з провідних європейських політико-правових трендів, що сформувалися на наших очах. Свідчень цього вистачає. Скажімо, речники спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні не раз заявляли, що на Донбасі винними у порушенні режиму припинення вогню є обидві сторони. Так само обидві сторони, мовляв, підтягують до лінії розмежування (насправді – лінії фронту) заборонену зброю. Тож треба негайно припинити вогонь і притягнути до відповідальності винних у порушенні Мінських угод. Яким чином досягнути цього – невідомо. Ось така логіка. Що цікаво: «інша сторона» в уявленні цієї місії – то з якогось дива не Росія, щоби ви не сумнівалися… Агов, а якби українські вояки лише підставлялися під кулі, міни та снаряди, то їх можна було би вважати чи не ідеальними виконавцями т.зв. «Мінських угод» (які насправді є не міжнародними угодами, а лише домовленостями, протоколами про наміри)?
…Хоч-не-хоч, а згадується ситуація з сомалійськими піратами, які не так давно лютували у водах біля Африканського Рогу. Спершу їх десятками брали в полон французькі моряки, привозили до Марселя, а там їх відпускали місцеві суди, не чекаючи вердиктів ЄСПЛ. Бо за всіма правилами взяти в полон пірата посеред моря було неможливо – за хвилину до затримання вони топили зброю та заявляли, що є мирними рибалками. Тож із піратством в тому районі вдалося впоратися не за допомогою судів, а методами, якими завжди перемагали піратів. По-перше, індійські патрульні фрегати здаля відкривали вогонь по всіх швидкохідних катерах і їхніх базах (потім робити так дозволили і кораблям держав Євросоюзу). По-друге, приватні військові компанії взяли на себе безпосередню охорону торговельних суден, не беручи в разі нападу піратів їх у полон, тим більше, не везучи нападників у сферу дії повноважень ЄСПЛ. І все дуже швидко припинилося. А чи набагато судді – ті, що вщент корумповані та ревно прислужували режиму Януковича, – за методами діяльності та її результатами відрізняються від піратів?
Я не закликаю відкривати вогонь на враження по корумпованих суддях з дальніх і ближніх дистанцій. Але Україна мала б дати зрозуміти ЄСПЛ, що його норми хороші для стабільних демократій у мирний час, а на війні (в тому числі й із тими, хто руйнує українську демократію зсередини) потрібні інші сильнодіючі засоби. Але – в руках ефективної та відповідальної влади.
