Головний біль від поганих новин
Що й казати, не тішать новини російського президента. Ось хоча б взяти «Євробачення». Виконавчий продюсер конкурсу Йон Ола Санд заявив, що «Щороку у нас є якісь певні зауваження чи скарги: чи то транспорт, чи то логістика, безпека, або інші аспекти. Але «Євробачення» в Києві пройшло бездоганно. З українського боку все було організовано на найвищому рівні».
Хто сказав, що це хороша новина? Для Москви й особисто президента Путіна нічого огиднішого останнім часом чути не доводилося. Що взагалі цей продюсер від Європейської мовної спілки (EBU) у пісенних конкурсах розуміє. Та ще якщо вони проходять у Києві. Нічого не розуміє, і це знає кожен російський громадянин з тих 86%, які твердо впевнені, що день починається на сході тільки тому, що так захотів національний лідер усієї Росії.
Ось і довелося самому національному лідерові в Пекіні на прес-конференції після форуму «Один пояс — один шлях», присвяченому проекту нового «Шовкового шляху», поставити на місце знахабнілого продюсера. «На мій погляд, сьогоднішня київська влада не в змозі проводити захід такого штибу». Чому не може? Тому що так сказав сонцеликий і підтримуваний 86%. Якщо він так сказав, значить, не може. І хто у великий за територією Росії засумнівається в цьому. Поясненнями Путін країну та світ не сподобив.
Взагалі, як насмілилася нинішня київська влада провести конкурс на такому високому рівні. Просто не мала жодного права. Повинні були, навіть зобов’язані, показати свою нікчемність і невміння, а зробили все на найвищому рівні. Ось виникає цілком природне запитання: як насмілилися? Що ж залишається у такому випадку. Та нічого, лише заявити, що не в змозі.
Якби тільки неприємності обмежувалися «Євробаченням», ще можна було б якось із цим впоратися. Насправді все набагато гірше.
Скільки шампанського випили за «нашого Трампа», скільки на федеральних каналах перевірені і довірені люди переконували російського глядача, що ось вже людина з бізнесу круто змінить американську політику. Для нього понад усе прибуток, а він ось де — в далеких сибірських й інших теренах.
Пішли навіть на певне порушення дипломатичного протоколу й прийняли у Кремлі державного секретаря Тіллерсона. Звичайно, паузу витримали, до останньої хвилини тримали американського гостя в невіданні, але все-таки прийняли. Відповідно Трамп аналогічно обійшовся з міністром закордонних справ Лавровим. Загалом, звичайна практика.
За великим рахунком ні до чого не домовилися, крім того, що будемо продовжувати домовлятися. І тут Трамп, що давно став не нашим, в прямому сенсі, разом із державним секретарем зробили фінт, від якого просто щелепа відвисає. Не встигли, як то кажуть, за Лавровим закритися двері до Овального кабінета у Білому домі, як туди без будь-якої витримки і дипломатичних завитків увійшов міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Фактично Вашингтон на увесь світ показав, що розглядає Україну як рівну Росії в міжнародних питаннях. Від цього не лише заболить голова, можна взагалі з глузду з’їхати. Скільки разів пояснював західним політикам, що Україна — це failed state — держава, що не відбулася, і ось такий пасаж. Просто приниження якесь, і це з країною, яка піднялася з колін. У нас хоч і єдиний авіаносний крейсер, але ж як показав себе в круїзі навколо Європи. Один дим його труб до смерті налякав і німців, і британців. У нас ще дещо є в запасі. Наприклад, кораблі Чорноморського флоту. Вони хоч і старі, але ще дещо можуть.
І далі пішло-поїхало. Як добре закінчувався минулий рік. Від потоку мігрантів Європу залихоманило. А тут ще британський Brexit і референдум у Нідерландах. У Німеччині партія «Альтернатива для Німеччини» (АдГ) по 20% взяла на земельних виборах. Щоправда, в колишній НДР на заході її успіхи були скромніші, але все одно невірній подрузі Меркель хоч якась вилка в бік. У Франції Ле Пен, нехай і з російськими грошима, добре виступила на місцевих виборах. Для корисної справи жодних фінансів не шкода. Загалом, прогнози були найоптимістичніші. Навіть в голові якось посвітлішало.
І ось з весни все пішло шкереберть. Спочатку в Нідерландах Партія свободи деякого успіху й досягла, проте ніяк не просунулася до влади. Потім на земельних виборах у Німеччині партія Меркель ХДС, чого ніхто не очікував, отримала істотну прибавку голосів. Спочатку в Саарі, потім в Шлезвіг-Гольштейні і ось тепер у землі Північний Рейн-Вестфалія. В останній за 50 років це вдруге і так недоречно.
І подруга Ле Пен грошики з’їла, а над Парижем як оброблена деревина пролетіла. Якщо нічого екстраординарного не станеться, то у вересні на виборах до Бундестагу ... Краще про це й не думати.
Про Сирію теж краще не згадувати. Асад та Іран чинять свавілля і роблять все, щоб зірвати хоч якісь домовленості з частиною опозиції. Як це виглядає перед Вашингтоном. Виявляється, що Москва не може нічого гарантувати, Асад з нею взагалі гне рахується. Щобільше, Дамаск і Тегеран показують, що — вони господарі становища, і з ними потрібно домовлятися. За що ж стільки сил і грошей вклали у цю Сирію і ось такий результат. Взагалі від європейців кожен день так і чекаєш якоїсь підлості. Ось той самий безвіз для України. Мало того, що дали його Грузії, це ще не біда, так тепер і Київ його отримав. Звичайно, відомі люди на федеральних каналах наочно підвідомчому народові показали, що насправді це звичайний піар. Однак компетентні органи повідомляють, що в анексованому Криму народ витягнув з-під матраців українські паспорти й стрімголов кинувся до Херсонської області оформляти біометричні українські закордонні документи. З екранів їм втовкмачують одне, а вони кивають, на опитуваннях відповідають правильно, а роблять прямо протилежне.
Не інакше як підлістю з боку Європи всю цю історію з безвізом для України назвати не можна. Виходить, що в Росії є громадяни двох сортів. У одних звичайний російський паспорт і на них безвіз не поширюється, і жителі Криму, які цим самим безвізом з українськими документами можуть вільно скористатися. Навіть неможливо класифікувати цю багатокомпонентну диверсію. Виходить, що паспорт Росії не такий цінний, як закордонний паспорт, навіть страшно подумати, не те, що сказати, України. То як у таких умовах просувати ідею «русского мира», якщо з паспортами таке коїться. Що й казати, забили цвяха та ще капелюшком вниз. Не витягнеш.
