Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, британський філософ, політичний економіст XIX століття

Політичні клоуни та державні діячі

25 січня, 2015 - 16:19
Маріуполь, 24 січня
Фото Миколи ТИМЧЕНКА, "День"

Як відомо, лідер терористів Донеччини Олександр Захарченко заявив, що т. зв. «ДНР» більше не вважає себе зв’язаною Мінськими домовленостями та починає активні бойові дії з метою виходу російсько-терористичних сил на адміністративні межі Донецької області, а в разі потреби – і за них. Після цього запеклі бої спалахнули практично по всій лінії фронту та відбувся обстріл житлових кварталів Маріуполя з систем залпового вогню, які стоять виключно на озброєнні Росії і мають велику дальність польоту снарядів. Як же відреагували на цю заяву і дії терористів впливові політики Європи?

Відреагували вони дуже й дуже по різному. Скажімо, президент Парламентської Асамблеї Ради Європи Анн Брассер закликала усі сторони припинити бойові дії, утриматися від ведення вогню та дотримуватися Мінських угод. «У той час, як дипломатичні зусилля наразі активізувалися, я особливо занепокоєна поновленням насильства та підбурювальною риторикою, які небезпечно загрожують мирному процесу Мінська. Напередодні чергової сесії Парламентської Асамблеї, я закликаю всі сторони, особливо відповідальних політиків, згадати про свою відповідальність», - наголосила Брассер. За її словами, мирний процес згідно з Мінськими домовленостями, - це шанс зупинити війну та припинити вогонь засобами зазначеними у протоколі, який був підписаний представниками всіх сторін. «Ось чому я закликаю до негайного припинення воєнних дій, виведення військ і важких озброєнь, а також звільнення всіх заручників і в’язнів».

Ось так. У момент, коли російські війська і місцеві терористи розпочали – не приховуючи своїх цілей! – наступ, коли «ДНР» заявила про вихід з Мінських угод, президент ПАРЄ ставить «усі сторони», на одну дошку, мовляв, хлопці, живіть дружно і припиніть воєнні дії. Он у Донецькому аеропорту українці було припинили на дві години вогонь на прохання терористів, щоби дати їм можливість забрати своїх «двохсотих». Результат: за цей час вони підтягнули значні сили російської бронетехніки та артилерії, під їхнім прикриттям закинули на дах напівзруйнованого терміналу диверсантів, ті там розмістили вибухівку і підірвали її. Результат: досі невідомо, скільки десятків «кіборгів» загинуло під руїнами; приблизно двадцятеро контужених бійців потрапило у полон; українські сили змушені були відійти. А що сталося би на всьому фронті, якби українська сторона відвела казна-куди важке озброєння, чекаючи, що терористи будуть чесними й порядними людьми?

У свою чергу, Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд закликав бойовиків повернутися до переговорного процесу і дотримуватися мінських домовленостей: «Останній військовий наступ сил сепаратистів на південному сході України є обурливим порушенням мінського протоколу. Я закликаю сепаратистів продовжувати мирні переговори, а не займатися безглуздим кровопролиттям. Режим припинення вогню необхідно поважати. Всі сторони мають у повному обсязі дотримуватися мінських домовленостей».

Тут хоча б сказано про «сепаратистів». Але жодного слова про російські сили – танкістів, артилеристів, мотострільців, диверсантів – що, за оцінками експертів НАТО, беруть безпосередню участь у бойових діях. Короткозорість чи щось більш небезпечне? 

Утім, не тільки у Раді Європі даються щонайменше дивні оцінки останнім подіям. Скажімо, президент Європарламенту Мартін Шульц, з одного боку, рішуче засудив атаку на Маріуполь, з іншого боку, закликав Росію до «серйозності та чесності». Він справедливо наголосив: «Підтримувані Росією повстанці сіють терор і руйнування серед мирних мешканців у регіоні, де конфлікт сягає безпрецедентного рівня. Я засуджую якомога найсильнішими словами сьогоднішній обстріл Маріуполя, внаслідок якого загинули принаймні 20 людей мирного населення, і ще понад сотня поранених». За його словами, сепаратисти цим вчинком продемонстрували неповагу до Мінських домовленостей, і показали своє небажання шукати мирне політичне вирішення конфлікту. А водночас Шульц не втримався від того, щоб не зробити реверанс у бік Кремля: «Я закликаю Росію використати можливий вплив, щоб стримати і зупинити дії цієї воюючої сили. Припинити постачання повстанцям зброї, грошей, особового складу, закрити кордони та повернутись за стіл переговорів із серйозними та чесними намірами».

Це було б смішним, якби не становило серйозну загрозу для самої Об’єднаної Європи: президент Європарламенту вірить у те, що Кремль і Луб’янка (що нині є синонімами) можуть мати «серйозні та чесні наміри»…

Звичайно, є в Європі й політики, які адекватно оцінюють ситуацію. І їх чимало. Скажімо, міністр закордонних справ головуючої в ЄС Латвії Едгар Рінкевічс заявив: «Напад сепаратистів на Маріуполь порушує мінські домовленості, Росія несе повну відповідальність за те, щоби їх зупинити. Якщо цього не станеться – буде ще більша ізоляція та більші санкції».

А віце-президент групи Альянсу лібералів та демократів  Європарламенту, співголова неформальної групи друзів України Пятрас Аушрявічюс (Литва) заявив, що від санкцій щодо Росії треба переходити до бойкоту: «Я вважаю, що від санкцій нам вже час перейти до бойкоту. Бойкот – це вже те, що повинно бути поширено на Росію, щоб охопити не тільки політичні та економічні сфери, а й культурні, спортивні та інші… Чим швидше буде втілений бойкот, тим краще».

І, нарешті, голова Європейської Ради Дональд Туск розставив крапки над «і»: «Ще раз, політика умиротворення лише надихає агресора на нові акти насильства. Час нарощувати нашу політику, засновану на голих фактах, а не на ілюзіях». Зовсім не випадково обізнаний Туск ужив саме термін «політика умиротворення»: таку політику проводили у другій половині 1930-х лідери провідних країн тодішньої Європи щодо режиму Адольфа Гітлера…

Але при цьому впадає в очі, що найрішучішими політиками Об’єднаної Європи, як най компетентне оцінюють дії Росії та заходи проти російської агресії, є майже виключно представники тих держав, які пережили радянську окупацію і добре пам’ятають, якими «серйозними та чесними» незмінно бувають кремлівські діячі – якщо, образно кажучи, їм не натовкти добряче напередодні переговорів їхні мармизи. Тоді і тільки тоді у Кремлі починають хоч якось зважати на реальність і братися за розум. Все інше, як вірно заявив Дональд Туск, тільки заохочує агресора на нові злочини.

Що ж, у Європі, як і всюди у світі, в тому числі і в Україні, «нагорі» наявні як політичні клоуни, так і державні діячі. Проблема тільки в тому, щоб у ЄС та у нас перших залишилося якнайменше, а других – якнайбільше. І тоді вже не виникатиме запитань, як зупинити Путіна та його кривавих пахолків.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ