Про нашестя дідів: від Лондона до Дніпра
Якщо істерика і ритуальне заламування рук у пошуках в усьому винних (зручна відповідь: влади) закінчилися, прошу трохи подумати і згадати щось триваліше за два дні. Це є геть недоречним з політтехнологічної точки зору, але зберегти здоровий глузд і чисте сумління іноді допомагає.
Отже, використання цієї псевдонародної ініціативи «безсмертного полку» для просування ворожої рашистської ідеології почалося не вчора. І всі роки нашої війни ворог використовує ці акції як зброю. Ефективність використання цієї зброї залежить від соціальної підтримки цих акцій, яка вимірюється кількісними показниками (мережа міст, в яких проведено акції, тривалість «побєдобєсія», кількість учасників), та інформаційним впливом, якій визначається кількістю провокацій, які вдасться влаштувати під час проведення акцій.
Ну що можна розповісти кремлівським пропагандистам про акцію «безсмертний полк» у Лондоні – що кілька сотень божевільних пройшли вулицями британської столиці з портретами терориста Мотороли? Це виглядає комічно навіть для внутрішнього російського поглинача пропаганди. А в самому Лондоні не знайшлося кому видати популярний мем: «спочатку вони приходять зі своїми мільярдами, потім ходять вулицями з колорадськими стрічками, а потім в місто входять російські танки». Отже, все і зійшло на пси…
Інша справа у нас: бійки, погрози, погроми – красота і широкий простір для пропаганди.
Провокації – це те, чого не вистачає нашому ворогові. Наприклад, нагадаю, якщо всі раптом забули, що минулого року проросійських учасників акцій було в 2-2,5 разу більше, сутички були інтенсивніші, аж до сльозогінного газу і вибухових пристроїв (в тому ж Дніпрі). Сьогодні все набагато тихіше і об’єктивно слабше. І не треба ламати рук і влаштовувати істерик.
Загалом же з 2014 року акція «безсмертний полк» в Україні тихо і невідворотно помирає разом з «русским миром». Через політичні, соціальні і культурні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві, завдяки яким ми все більше віддаляємося від джерела цієї зарази.
За чотири роки кількість міст, в яких проводилася акція «безсмертний полк», зменшилась у 3,6 разу, кількість учасників таких акцій – майже в 6 разів, а загальна тривалість «побєдобесія» скоротилась у 40 разів – з більш як тижня до кількох годин.
Отже, соціальна підтримка таких акцій нестримно стискається, а електоральна база проросійських партій і рухів зменшується. Дещо відтермінувати остаточну загибель «русского мира», тимчасово гальванізувати труп рашизма в Україні можна лише за рахунок антиукраїнських провокацій. Що цілком успішно і відбувається за радісної підтримки радикальних патріотів. Бо насправді за світоглядом вони мало чим відрізняються від своїх декларованих ворогів. Тому вони завжди знайдуть спільну мову і ця гра триватиме вічно.
«Русский мир» в Україні помирає – не заважатимемо йому, нам своє робить.
І ще дещо. Якщо хтось вважає, що «злочинна влада» в розвитку позитивних соціальних тенденцій ні до чого і все це виключно заслуга «безкомпромісних патріотів», то нагадаю дещо. Блокада «торгівлі на крові» з боку «безкомпромісних патріотів» призвела до того, що підприємства Донбасу опинилися в руках Курченка – одного з головних бенефіціантів цієї війни. А боротьба за владу в Кривому Розі тих самих «безкомпромісних патріотів» привела до влади Вілкула, якого сьогодні небезпідставно підозрюють у причетності до провокацій у Дніпрі. То, може, досить вже суспільству схвалювати ігри за правилами ворога, під прикриттям псевдопатріотичних гасел?
Заборонити щось можна, і це навіть може дати певний позитивний ефект в короткостроковій перспективі. Але тут важко зупинитися. Де межа заборон – георгіївські стрічки, РПЦ, веселка, аборти, геї?
Не треба намагатися прискорити еволюцію суспільства методами репресивного соціального конструювання. Це поки що нікому не вдавалося і завжди призводило до катастроф...
