Уже не один тиждень не на перекладних, а птахом-трійкою мчить країною гоголівський персонаж — чи Хлестаков, чи Чичиков — не зрозумієш. Якось невиразно прописали в новому сезоні роль для актора Володимира Зеленського. З одного боку, за його словами, в цих поїздках він, як Ревізор, «їздить із робочими візитами в регіони «скільки його вистачить», оскільки хоче особисто перевірити, як будуються дороги і як побудовані школи та садки». З іншого, не приховуючи передвиборної агітації, президент переймається переважно «скупкою» душ виборців перед майбутніми місцевими виборами.
Що новий президент упевнено рухається шляхом Порошенка, Зеленському давно дорікають критики з усіх таборів. І річ не лише у все більшому зловживанні жанром перерізування стрічок, або схожій кривій зростаючого антирейтингу. Володимир Зеленський, що не соромився в перші тижні після інавгурації роздягтися до плавок, поповнішав і відверто втомився. А на зміну запальній імпровізації (а що, його електорату подобалося — вони цілком усвідомлено вибрали собі президента «з легкістю в думках надзвичайною») прийшов протокол, розбавлений дешевими інсценуваннями чи то під Брежнєва, чи то під Путіна. — «Чого ви з нього ліпите Брежнєва? Він не схожий на Брежнєва! Він не буде Брежнєвим», — вигукує в своєму інтерв’ю Гордону эксголова Офісу Президента Андрій Богдан. Не знаю щодо Брежнєва, але один висновок зробити можна точно. — Колишнім Зеленським президент бути полишив. Ні, поки що він ще не забронзовів. Швидше, став сам собі восковою статуєю.
Що ще змінилося в президентові? Ну ось, наприклад, ближче до теми колонки, пам’ятаєте як він на початку кричав на дрібних чиновників і мерів? — Чим закінчилося? Правильно, в червні президент записав ролик, у якому ображав і прямо погрожував... водіям-далекобійникам. Добре хоч місцеві вибори його відволікли. Чим біс не жартує, кому б він адресував свої нові ролики (підприємцям? учителям?), якби його вчасно не відволікли доставкою пошти, здобуттям чорних поясів у карате непомітно для учасників і глядачів цього шоу, що перейшло в місцеві вибори. Заради справедливості тут зауважу, велика інспекційна поїздка президента анонсувалася ще наприкінці зими, але була відкладена через коронавірус. Хоча, залишається здогадуватися, що б президент у ній відкривав — тоді ще не лише будмайданчика «Великого будівництва», але і потьомкінських сіл і доріг заготовлено не було.
Утім, як би сильно ще в гірший бік не змінився з минулого сезону президент, із усім своїм жирком, мішками під очима й антирейтингом, Володимир Зеленський зі своїми 40—44% підтримки, як і раніше, залишається головним... утім, ні, правильніше сказати, залишилася єдиним не розбещеним активом партії «Слуга народу». Якого довелося поставити на кін, аби врятувати програні ще до їхнього початку місцеві вибори. Тут уже не до оглядок на закон. Невдячне заняття — намагатися усучити виборцеві очевидні навіть для його ядерного електорату та передбачені його опонентами прорахунки кадрової політики Зеленського. Одне — побіцяти посадити мера, зовсім інше — умовити обрати мером, що наламав за рік не одну купу дров, голову твоєї власної місцевої адміністрації. До того ж, на посаді президента Зеленському жахливо не щастить. Ну а як ще назвати, наприклад, коли чи не наступного дня після презентації президентом син кандидата в мери його рідного Кривого Рогу збиває на наземному переході дитину.
Досвідчені гравці радять припинити робити ставки, якщо тобі не щастить. Але з самогубною завзятістю ігромана чи новачка Володимир Зеленський ставить на перемогу «Слуг» на місцевих виборах останнє. Можливо, навіть подекуди напевно, президентських 40—44% підтримки вистачить, щоб перемогти, але така перемога стане для нього пірровою. Тому що нинішнє турне президента в очах виборця стирає колишню дистанцію між президентом і владою на місцях. Адже особисто перерізуючи стрічки на кандидатах, уже не «погані бояри», а сам президент бере на себе відповідальність за всі їхні майбутні дії. Це все окреслиться, коли на тлі економічній ситуації в країні, що невпинно погіршується, зростаючої корупції та проваленої боротьби з пандемією з’явиться новий політичний проект, новий, все одно «з царем» чи «без царя в голові», претендент, який, окрім традиційного «здійснення всіх мрій», пообіцяє пересаджати всіх колишніх, що стали такими ж ненависними як і попередні, мерів, депутатів, міністрів, а з ними і самого Зеленського.
