По той бік Літньої школи
Редакторам доводиться працювати з різними текстами. Буває так, що матеріали написані геть кепсько. З ними мороки найбільше – їх доводиться переписувати та дописувати. Часом, тексти наче непогані, проте чогось і десь їм не вистачає. Зазвичай такий матеріал називають дещо сируватим. Самодостатніми ці тексти стають після редакторських правок.
Однак найбільш ефективно, коли редактор і автор працюють над вдосконаленням матеріалів разом. Виправлені матеріали автор потім аналізує, робить висновки, вчиться на своїх помилках, аби потім не допускати їх у майбутньому. А редактор підказує та направляє свого підопічного в правильне русло.
Газета «День» ось уже більше 20 років виконує важку редакторську місію. Утім вона редагує не тексти, а… свідомості людей, формуючи їхні погляди та світогляд. Через свої щоденні випуски газет, книжки, фотовиставки та інші проекти. Тому я б назвав «День» редактором світоглядів.
Ось уже 15 років «День» формує власну журналістську генерацію через свою щорічну Літню школу, працюючи, а якщо продовжувати метафору, то редагуючи свідомості молодих журналістів. Студенти приходять до Літньої школи журналістики «Дня» кожен зі своїм певним багажем. Це далеко не чисті аркуші (інакше б їх сюди просто не відібрали!), тому написати їх з чистого листа не вийде. А ось відредагувати – можна. Це я з власного досвіду кажу. Адже два роки тому також став випускником Літньої школи. І весь цей процес світоглядного редагування відчув на собі. Саме після місяця цього літнього інтенсиву я, зрештою, остаточно перекваліфікувався на журналіста, який працює з суспільно-політичною тематикою (раніше працював з найрізноманітнішими темами: від спорту до інформаційних технологій). Саме тут я остаточно переглянув свої пріоритети та розставив нові професійні (і далеко не тільки!) акценти. Йдеться про дещо більш суттєве та значуще. Адже ця газета формує світогляд і громадянську позицію. Тут працюють з високими матеріями і серйозними смислами. У цьому протягом найбільш інтенсивного липня в своєму житті (цілковито впевнений, що це насправді так) переконався кожен із вісімнадцяти цьогорічних «літньошколярів».
Ні на мить не сумнівався, що можливість місяць попрацювати співкуратором школи стане цікавою пригодою та унікальним досвідом. Протягом кожного дня в цьому лише переконувався. Долучитися до команди справжніх редакторів світоглядів своїм скромним внеском у благородну справу – неабияка можливість. Водночас, це кредит довіри, який необхідно була виправдати сповна.
Звичайно, без літньої школи у ролі учня – ЛШЖ в якості співкуратора була б не тою. Зараз дивишся на чимало моментів по-іншому. Тепер хочеться десь поділитися досвідом, щось підказати, певним чином допомогти – усе це та відповідальність, яку насправді хочеться на себе брати. Так собі гадаю, що саме відповідальність та ініціативність – дві головні запоруки успіху в ЛШЖ та кожному навчальному проекті для молоді. І це зараз я далеко не лише про кураторство.
Повторюся, що найбільш ефективно, коли редактор і автор працюють над вдосконаленням матеріалів разом. Так ось найбільший ефект досягається саме тоді, коли «літньошколяр» тісно співпрацює зі своїми редакторами (в прямому і метафоричному сенсі цієї посади). Тут і настає час проявити відповідальність та ініціативність. Комусь це вдавалося краще, комусь – гірше. І це нормально. Бо один прийшов сюди більш підготовленим, а інший – менше. Важливо те, щоб після того, як студенти завершили навчання в Літній школі, їхній багаж знань і досвіду суттєво поважчав. Для цього і проводиться символічне інтелектуальне зважування «літньошколярів» наприкінці їхнього навчання.
Після місяця інтенсивної роботи з серйозними текстами кожен, без сумніву, вдосконалився, як журналіст. Тепер на той чи інший матеріал випускники ЛШЖ дивляться інакше. Вони відразу зауважують стилістичні помилки, помічають змістові похибки. Одначе тепер важливо поглянути і на себе, як на… текст. На цьому аркуші паперу, який уособлює ваші переконання та світогляд, «День» написав рядки, абзаци, ба навіть цілий розділ своїм унікальним почерком, який уособлює всі цінності, що сповідує видання. Тепер перед кожним «літньошколярем» постає питання: продовжити писати наступні розділи свого життя саме цим почерком чи ні? Сповідувати саме цей набір життєвих принципів чи ні? А це слід розуміти, досить важко. Ймовірно, не всі з «літньошколярів» стануть журналістами, проте безперечним успіхом Літньої школи буде те, якщо сторінки свого життєвого тексту вони надалі писатимуть почерком, подібним до «Дня». Тоді незалежно від того, яким професійним шляхом піде «літньошколяр», за нього ми не хвилюватимемося. Із правильною громадянською позицією людина буде корисною будь-де.
Зізнаюся, що відчуватиму себе надзвичайно щасливим, якщо до якихось позитивних змін вдалося докластися і мені. Тобто якщо на цих життєвих аркушах мені вдалося написати хоча б декілька рядків.
Літня школа – це аванс, який надає молодим журналістам «День». Чи виправдають вони ці сподівання? Покаже час. Місяць липневого інтенсиву вже на своїй фінішній прямій. Однак після виходу за стіни редакції Школа «Дня» не завершується. Навчання продовжуватиметься, а його нові плоди, сподіваюся, будуть уже незабаром.
