А ви вже подарували книгу?
14 лютого – Міжнародний день дарування книги, який у 2012 році започаткувала засновниця відомого сайта дитячої книги «Delightful Children's Books» в США Еммі Бродмур. Ідею підказав її маленький син, який запитав маму, чому немає особливого дня, коли люди дарують один одному книги. Спочатку Еммі Бродмур просто розсилала різним людям у інтернет-мережі пропозицію взяти участь в ініціативі. За наступні роки свого існування ініціатива отримала підтримку в усьому світі та продовжує знаходити нових ентузіастів і учасників. Просуванню свята сприяла підтримка відомих авторів, блогерів та письменників. Із кожним роком дедалі більше книжок, як уже читаних, так і зовсім нових, вирушає в дорогу в усі куточки світу.
Це одне з наймолодших свят у календарі, про яке знають ще далеко не всі, зокрема, і в Україні. Із власного досвіду можу сказати: коли говориш друзям і знайомим, що 14 лютого не лише День усіх закоханих, а й Міжнародний день дарування книг, то вони зазвичай щиро дивуються, але неодмінно беруть це до уваги. Адже ці дні один одного чудово доповнюють. Книга – це завжди найкращий подарунок, і не лише для коханої людини, а й для будь-кого, хто дорогий і кому просто хочеться зробити приємно.
Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об’єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання. Тому цього дня прийнято організовувати волонтерські кампанії зі збирання книжок, долучатися до буккросингу, віддавати книги бібліотекам, книгарням тощо. Пройшовшись декількома львівськими книгарнями, звернув увагу, що все-таки 14 лютого на їхніх вітринах більше переважає тематика, навіяна Днем усіх закоханих. І акції приурочені саме до цього дня. У той час деякі львівські видавництва, навпаки, свідомо робили акцент на Міжнародному дні дарування книг. Публічні заходи, під час яких дарували книжки, організували у Львівській політехніці, Бібліотеці на Ринку… Є впевненість, що з плином часом ця традиція поступово сильніше вкорінюватиметься в Україні.
Подарувати чи придбати книгу – це лише частина справи. Адже книжку ще треба прочитати. Традиція глибокого читання – те, що сьогодні конче необхідно відновлювати в Україні. «Половина українців не прочитала жодної книги за минулий рік» – ця новина облетіла чи не всі українські медіа наприкінці січня. Так, недовіра до результатів цього соціологічного дослідження далеко небезпідставна, адже проводила це опитування організація з далеко не найкращою репутацією. Ймовірно, ця інформація є фейком. Утім вона все одно спонукає до роздумів. По-перше, більшість українців справді читає не багато книжок. І з цим фактом важко посперечатися. А по-друге, постає питання: чи справді вартісне та корисне чтиво читають українці? Якби на книжкових полицях більшості українців були справді ті книги, які потрібні та актуальні, без сумніву, наша країна була б у зовсім іншій ситуації. Для тих, хто сьогодні або в будь-який інший день піде до книгарні придбати книжку на подарунок, хочеться окремо наголосити, що до вибору книги завжди слід підходити відповідально та з розумом.
Натомість можу порадити розширювати розумний простір – для себе і тих, кого цінуєте, – саме з Бібліотекою газети «День». Американський поет та філософ Ральф Волдо Емерсон свого часу слушно сказав: «Людина зроблена з книг, які вона читає». Без читання якісної літератури людина залишатиметься приземленою і неосвіченою. Гм… Красиве це слово – «освічена», тобто така, на яку зійшло світло. Якраз промінчиками цього світла і є книжки, які збагачують внутрішній світ, розширюють кругозір, дають можливість повернутися в часі на тисячоліття назад або зазирнути у фантастичне майбутнє.
Якісна та розумна література освічує життєву дорогу. Коли на вулиці глуха ніч і кожен куток пронизує моторошна темрява, ми намагаємося вибрати той шлях, який освітлюють ліхтарі. Такий маршрут завжди буде найбезпечнішим. Під час вибору життєвої дороги все так само. Лише роль ліхтарів виконують книжки. Той, хто вибирає шлях з літературними дороговказами, прямує до світлого майбутнього. А той, кому книжки нецікаві, плентаються темними задвірками, які його нікуди привести не можуть. Як наслідок, неосвічена людина замість того, щоб прогресувати, ходить по колу, по суті залишаючись на одному місці.
У літературі міститься колосальний досвід різних поколінь – їхні знання, ідеї та стратегії. Читаючи правильні книги, людина формує свій світогляд і розширює кругозір. Література розвиває уяву та вміння мислити. Читаючи книги, можна знайти ідеальний образ самого себе у вигляді певних вигаданих героїв або реальних людей, а згодом втілити цей образ у своєму житті. Читання книг дозволяє знайти відповіді на чимало запитань. Книжки надихають і мотивують. Література відкриває нові грані сприйняття світу, про які колись ви могли й не знати. Це дозволяє відкрити свій розум для нових можливостей, про які раніше ви, можливо, навіть не підозрювали.
Завершуючи спонтанно написану оду книгам, скажу, що дарувати їх варто не лише 14 лютого. А найкраще з роллю книг-ліхтарів, які освічують життєву дорогу, справиться Бібліотека «Дня». Цим книжковим дороговказам можна і треба довіряти.
