У Львові вшановують пам'ять автора «Червоної рути»

Концерти з присвятою Володимиру Івасюку (4 березня 1949 – 24/27 квітня 1979) організовують Львівська музична академія, Львівська філармонія (Мар'ян Шуневич та ансамбль солістів «19 клас) і креативна команда DikArt (проект «Івасюк назавжди»).

«У піснях композитора – глибокий зміст, а ще – геніальний та актуальний урок не лише для старшого покоління, а й для молоді про те, як потрібно любити та оберігати свій народ та свою культуру. Не почути цього в творах Івасюка – неможливо, бо творив він з особливою пристрастю», – вважають організатори заходів.

Зокрема, учора відбулися два концерти у Театрі ім. Марії Заньковецької за участю відомих у Львові виконавців Оксани Мухи, Ірини Долі, Олега Ланового, Вікторії Ященко, Ольги Верхоляк у супроводі капели «Трембіта».

А на 18 березня у Львівській опері запланований гала-концерт, де Івасюк зазвучить у стилях rock, jazz, ethno, pop, classic, а виконуватимуть пісні Володимира Михайловича, якому 2019-го  виповнилося б 70 років, MANU & Катя Чилі, ROCKOKO, BRIA BLESSING & SHOCKOLAD та «Піккардійська терція».

«Передовсім, нам хотілося, щоби проект «Івасюк назавжди» був зрозумілий для всіх. Також, щоби музику Івасюка вдалося показати не зовсім так, як ми звикли її чути, – наголошує музичний менеджер вечорів пам'яті легендарного композитора Ірина Вакуліна. – Прагнемо охопити якомога ширшу аудиторію, щоби на концерти Івасюка приходила не одна й та сама публіка, яка знає, пам’ятає, цінує, має свої спогади тощо. Хочемо залучити нового слухача – молодого і сучасного. Тому й вирішили, власне, зробити мікс – запросили музикантів, яких добре знають, які  є візитівками нашої музичної культури (зокрема, «Піккардійську терцію»), і зовсім молодих, які тільки-но шукають себе».   

 «Я пригадую перший рік проекту, 2012-й… Не називатиму прізвищ, скажу лишень, що було дуже багато охочих взяти участь у наших концертах, – говорить директор DikArt Андрій Сидор. – Але і під час підготовки концерту, і під час самого концерту дуже впадало в очі, як деякі виконавці переймалися тим, що не доспівають пісню до кінця. Це тільки на перший погляд здається, що Івасюк – це просто, тому що це естрада… Але ж насправді він писав, припустимо, під Ротару, отже, певний діапазон голосу потрібно таки мати… Деякі виконавиці просто «сипалися» – не витримували, не виспівували. І після того ми ретельніше стали дивитися, кого беремо у проект, бо Івасюк – дуже складний, а особливо – не розкручені його речі… Сучасним виконавцям складно з Івасюком!».

Головне, на думку Андрія Сидора, – нагадати, хто сформував популярну українську музику. Але не тільки… «Дуже хочеться, щоби наші діти слухали якісну музику і щоби на цій якісній музиці виховувалися й наступні покоління. Хоча в кожного покоління, звісно, своє поняття якісної музики… З іншого боку, ми робимо те, що мала би робити держава. Якщо, зокрема, говорити про цей рік, коли 70-річчя Івасюка, то мені насправді дивно, що нема концерту в Києві. І, по суті, ми робимо те, що мала би робити держава – популяризуємо українську музику й українських геніїв. А коли бачиш постійний біль в очах сестер Івасюка – пані Галини та пані Оксани, то вкотре переконуєшся, що це потрібно робити». 

Довідка «Дня»:

Володимир Івасюк, легендарний український поет і композитор, залишив по собі понад 100 пісень та романсів, понад 50 інструментальних творів, музику до кількох вистав.

Народився 1949 році в сім’ї письменника й історика буковинського краю Михайла Івасюка та вчительки Софії Карякіної.

Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі.

1968 року написав  «Червону руту» та «Водограй».  Працював з оркестрами Ростислава Бабича та Юрія Сілантьєва.

Пісні Івасюка тріумфували на багатьох конкурсах у СРСР та за кордоном (пізніше вийшов диск-гігант), були популярними від Камчатки до Чорного моря, їх брали до репертуару провідні українські співаки.

Із  піснею «У долі своя весна» на фестивалі «Сопот-77» перемогла Софія Ротару.

До останніх днів життя Володимир Івасюк плідно працював з поетами Ростиславом Братунем, Богданом Стельмахом, Романом Кудликом, Юрієм Рибчинським.

Його «Пісня буде поміж нас», «Я – твоє крило», «Літо пізніх жоржин», «Вернись із спогадів», «Запроси мене у сни свої», «Тільки раз цвіте любов» та багато інших хітів назавжди увійшли у золотий фонд української пісні.

Помер за невідомих обставин 40 років тому – 24/27 квітня 1979 року.

Тіло Івасюка знайшли 18 травня у Брюховицькому лісі, що під Львовом. Поховали 22 травня на Личаківському кладовищі.

Похорон вилився у нескінченний потік прихильників його творчості. Труну до цвинтаря несли на плечах.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів.

Фото з архіву родини Івасюків та Андрія КУБ'ЯКА