На Волині згадують першого ректора Волинського державного університету професора Анатолія Свідзинського
Анатолій Вадимович Свідзинський відійшов у вічність 23 січня два роки тому. Він був великим другом газети «День», її автором. Інтерв’ю із ним не раз друкувались на сторінках газети. Спогади про Анатолія Свідзинського сьогодні помістили на сайті Волинського національного університету імені Лесі Українки, у розвиток якого він вклав багато зусиль. На базі навчально-наукового фізико-технологічного інституту університету закріплено іменну аудиторію та музей Анатолія Свідзинського.
Колеги з ВНУ пишуть, що Свідзинський, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, у 1993 році переїздить із Сімферополя на Волинь для організації університету в Луцьку. Стає першим ректором Волинського державного університету імені Лесі Українки. За короткий термін і в тяжких економічних умовах організовує колектив на розбудову основної структури університету, зокрема збільшує приблизно вдвічі кількість факультетів. У травні 1995 р. залишає посаду ректора і віддається викладацькій та науковій роботі, розгортає формування волинської школи фізиків-теоретиків. Анатолій Свідзинський мав широкий діапазон наукових інтересів. Він – автор низки праць із теорії релігії, політології, філософських проблем природознавства та історії, атомної енергетики. У книзі «Синергетична концепція культури» (2009) вчений аналізує цілу низку актуальних культурологічних проблем.
Про «незабутнього друга» згадують і у Художньому музеї Луцька: «Геніальна особистість шляхетного роду, інтелектуал, естет і водночас безпосередній, щирий та простий у взаєминах… Про таких колись казали: «От се людина! От се чоловік!». Музей для нього був своєрідним місцем сили та невичерпним джерелом наснаги, територією, що призначена для інтелектуальних битв, ствердження благородних ідей. Однодумець, натхненник багатьох проектів разом із музейниками Анатолій Свідзинський брав участь у численних культурно-мистецьких подіях, приватних ініціативах, охоче відвідував робітні художників, знайомився із майстрами народного мистецтва. Знаковими для всіх нас були спільні мандрівки до кульчинського гончара Володимира Юхимовича Ковальчука, на хутір Черуковатиця до засновника школи народного малярства Василя Григоровича Парахіна, з яким Анатолій Свідзинський тривалий час підтримував особисті дружні стосунки. Це були незабутні події. У такому спілкуванні, окрім виконання професійних обов’язків, ми, музейники, набували особливих знань, безцінний досвід, який неможливо прочитати в енциклопедичних довідниках або почути на лекціях. Із вдячністю, зворушливо сьогодні згадують Анатолія Вадимовича наші друзі, серед яких Тарас Компаніченко (лідер гурту «Хорея Козацька»), Наталя Кумановська, Галина Івашків, Кость Борисюк, Сергій Бень, Михайло Штик, Сергій Корсай… Хай буде легким та світлим Ваш шлях у Вічності, пане Професоре».
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
