Без своєї власної національної аристократії, без такої меншості, яка б була настільки активна, сильна та авторитетна, щоб зорганізувати пасивну більшість нації всередині і тим захистити її од всяких ворожих наскоків ззовні, немає і не може бути нації.
В'ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, теоретик українського консерватизму

У львівському Музеї історії релігії відкрили виставку антимінсів і плащаниць

24 березня, 2018 - 14:19
Фото Андрія КУБ'ЯКА

Раритети з фондів музею цілком мотивовано почали демонструвати у час  Великого посту. А триватиме виставка півтора місяця – до 7 травня. Куратори показу – наукові співробітники установи Лідія Савчук і Лідія Довгань, які зазначають, що у збірці Музею історії релігії (площа Музейна, 1) зберігається чимала колекція культових предметів, які свого часу були виготовлені для релігійних потреб. «Водночас – це зразки мистецтва, які мають неабияку і наукову, й історичну цінність», – говорять кураторки.

Під час церемонії відкриття виставки ішлося про те, що найдавнішу українську плащаницю датують XV століттям – вона з Пустомитівщини і зберігають святиню у Національному музеї. На чинній виставці у Музеї історії релігії на огляд публіки представлені реліквії від XVIII століття.

«Дуже багато плащаниць було знищено за часів радянської влади, бо тоді закривали церкви, відбирали церковне майно… Й плащаниці так само пішли в небуття, – розповіла Лідія Довгань. – Але з тих колекцій, які ми маємо по музеях, є дуже гарні зразки з національним колоритом».  

Нагадаємо, що плащаниці –  це плати великого розміру із зображенням відбитку Ісуса Христа. Їх використовують під час Богослужіння напередодні свята Воскресіння Господнього – у Великодню П’ятницю і Суботу.

Щодо антимінсів, то це освячені хустини, в які вшиті мощі святого.  Без антимінса не можна служити святої Літургії. Віряни бачать Хрест Господній, чашу, святу Євангелію та інші культові предмети, потрібні на Літургії, але не антимінс. Антимінси з'явилися тоді, коли стало потрібно правити Літургію поза храмом, коли престол доводилося заміняти переносним столиком або просто дошками. Освячений антимінс з мощами у такому разі заміняв собою престол, звідки й походить його назва – від αντι («проти», «замість») та μήνσιον («стіл»). У збірці Музею історії релігії – півсотні таких раритетів, датованих XVIII – XX століттями. Найдавніший виготовляли на замовлення єпископа Перемишльського, адміністратора Володимирського і Львівського, митрополита Київського, фундатора Перемишльської духовної семінарії Юрія (Георгія) Винницького. Представлені й антимінси, освячені для церков, вівтарів каплиць Атанасієм Шептицьким, Левом Шептицьким та Андреєм Шептицьким, Сильвестром Сембратовичем, Михайлом Левицьким, Томою Полянським та Костянтином Чеховичем. На виставці показують і два антимінси «Оплакування Ісуса Христа», які освятив у Львові у соборі Святого Юра  21 липня 1991 року предстоятель УГКЦ кардинал Мирослав Іван Любачівський на честь виходу з підпілля Української греко-католицької церкви.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

Джерело: День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ