Торік Україна дебютувала на «Іграх нескорених» і одразу показала один із кращих результатів серед інших 16 країн-учасниць. Наша збірна виборола 14 медалей, вісім із них золоті. Учасники цьогорічних змагань ставлять перед собою завдання перевищити це досягнення. Втім, головне в «Іграх нескорених» — перемога над собою, над своїми пораненнями і переживаннями.

Нагадаємо, ці змагання, англійською — Invictus Games, заснував 2014 року британський принц Гаррі. У них беруть участь національні команди військових або ветеранів, які отримали поранення. Змагання проводяться у різних країнах: так, минулого року це було канадське Торонто, 2018-го — австралійський Сідней. Змагатимуться 18 команд, цього року дебютантом «Ігор нескорених» стане Польща.

До складу української збірної у травні відібрали 15 людей, які, так збіглося, представляють усі силові структури країни: ЗСУ, Службу безпеки, Державну прикордонну службу, добровольчі формування, Національну гвардію, Нацполіцію. Підготовкою команди займаються Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Адміністрація Президента, Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну та Центр стратегічних комунікацій StratCom Ukraine.

ТОЙ, ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА КОМАНДУ

Із 8 до 22 серпня триває другий тренувальний збір української команди. Майбутні учасники змагань мають по два-три тренування на день. Також 14 серпня загалу представили капітана збірної, Сергія ІЛЬНИЦЬКОГО з «Української добровольчої армії» — формування, яке очолює Дмитро Ярош. Відбулось це на базі Центрального спортивного клубу ЗСУ, що на столичному Трухановому острові.

«Я ветеран Збройних сил України, професійний військовий, полковник у відставці, але з 2014 року і до сьогодні представляю «Українську добровольчу армію, — розповідає Сергій. — На «Іграх нескорених» відповідаю не лише за себе, а й за команду. Чому мене обрали капітаном, мабуть, треба запитати у хлопців. Щось можу припустити. По-перше, я найбільш вікова людина, найбільш досвідчена. Мабуть, хлопці вирішили, що мій досвід допоможе команді».

З ІЩЕ ОДНИМ УЧАСНИКОМ УКРАЇНСЬКОЇ КОМАНДИ НА INVICTUS GAMES-2018 — ОЛЕКСАНДРОМ ЗОЗУЛЯКОМ МИ ЗНАЙОМИЛИ ЧИТАЧІВ У МАТЕРІАЛІ «ПОЦІЛИТИ В ПЕРЕМОГУ» ЗА 18 ЛИПНЯ ЦЬОГО РОКУ. ОЛЕКСАНДР ВТРАТИВ РУКУ, КОЛИ БІЛЯ ДЕБАЛЬЦЕВОГО ЙОГО ДВІЧІ ПЕРЕЇХАВ ТАНК ПРОРОСІЙСЬКИХ БОЙОВИКІВ. ЗАРАЗ ЗОЗУЛЯК ПРАЦЮЄ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ, А В СІДНЕЇ ВІЗЬМЕ УЧАСТЬ У ЗМАГАННЯХ З ЛУЧНОЇ СТРІЛЬБИ І ВЕЛОСПОРТУ

На Invictus Games Сергій змагатиметься у пауерліфтінгу та веслуванні на тренажерах. «Дізнався про «Ігри нескорених» торік, коли вже була сформована збірна. Ще тоді вирішив, що варто і собі спробувати, бо в юнацтві мав активну спортивну кар’єру, постійно займаюся спортом. Під час тестувань у квітні я показав посередній результат, але вже у травні виборов золоту медаль у веслуванні на тренажерах і посів третє місце у пауерліфтінгу, що дозволило мені доєднатися до команди», — говорить Сергій Ільницький.

ЯК СПОРТ ПОВЕРТАЄ ДО АКТИВНОГО ЖИТТЯ

Поруч веслує на тренажері Юрій ДМИТРЕНКО. Він працює в патрульній поліції, займається зв’язками з громадськістю, а раніше служив у Збройних силах, брав участь у боях на Донбасі. На лівій нозі у Юрія — протез камуфляжних кольорів. «Поранення дістав у березні 2016 року. Одна з розвідгруп прочісувала «сіру зону», вони підірвались. Я був у складі групи евакуації й також підірвався на протипіхотній міні», — розповідає хлопець, не припиняючи тренуватись.

Торік Юрій потрапив до резервного складу української команди на «Іграх нескорених». «Цього року, можливо, трохи краще підготувався, пройшов тестування і мене відібрали у команду, — каже він. — Крім веслування і штовхання ядра, братиму участь в естафеті з плавання на 50 метрів, у змаганнях з бігу і стрибків у довжину».

Юрій почав активно тренуватися після поранення. «Зрозумів, що це потрібно мені для реабілітації, відновлення, — пояснює хлопець. — За час тренувань деякі мої фізичні показники стали кращими, ніж до поранення. Також повністю відновився функціонально, мені нічого не заважає у житті, можу виконувати будь-які активності».

Між зборами Дмитренко має п’ять-шість тренувань на тиждень, зараз — 12. «Налаштовуватись ще рано. Треба виконувати вказівки тренера, тоді буде результат і жодні додаткові налаштування не потрібні, — вважає Юрій. — Моя група підтримки — решта 14 людей біля мене, увесь склад збірної. Ми працюємо як єдиний організм, у нас єдине завдання — разом представити Україну».

«ДЛЯ МЕНЕ УЧАСТЬ В «ІГРАХ НЕСКОРЕНИХ» СТАЛА ПЕРЕМОГОЮ»

Поради спортсменам дає Олександр ПИСАРЕНКО, засновник і командир добровольчого батальйону «Січ», тепер офіцер Національної поліції. Торік він був капітаном збірної України на «Іграх нескорених», одержав золоту медаль у веслуванні на тренажерах, а зараз допомагає готувати нову команду.

«Для мене участь в «Іграх нескорених» стала, не побоюсь цих слів, маленькою перемогою над собою, над якимись негараздами у житті. Це дало новий досвід, нових знайомих, враження, — згадує Олександр. — Хотілося б передати учасникам нової команди те, чому я навчився. Хочеться передати досвід змагань, те, як готуватися, як не перегоріти, як вийти на старт в оптимальній формі».

«САМОВІДДАЧА КОЛОСАЛЬНА»

Другий рік поспіль головним тренером української команди на Invictus Games стає Євген МАЗУР, фахівець високого класу, який, зокрема, тренував збірну України з легкої атлетики. Пан Євген підкреслює, що головне при підготовці до змагань — не перестаратися і, як наслідок, не перегоріти. 

«Перший збір цієї команди пройшов у червні, на базі Центрального спортивного клубу ЗСУ. Ми з хлопцями познайомилися, тренери подивилися, хто що може фізично і морально. Мені подобається, що постаралися зібрати не просто найсильніших спортсменів, але і тих, хто суміщається психологічно. Обстановка у команді спокійна, робоча», — зазначає Євген Мазур. 

Головний тренер команди зізнається, що коли торік вперше почав працювати з пораненими хлопцями, то було боязко. Але виявилось, що тренувати таких вмотивованих спортсменів дуже комфортно. Євген Мазур акцентує: «Самовіддача і бажання показати високий результат тут колосальні».

ОЛІМПІЙСЬКІ АМБІЦІЇ

Після другого тренувального збору учасники команди роз’їдуться по своїх містах і знов зустрінуться вже у жовтні, на третьому тренувальному зборі безпосередньо перед змаганнями. «Ігри нескорених» проходитимуть з 20 до 27 жовтня.

«Звісно, всі їдуть у Сідней за перемогою, — усміхається капітан збірної України Сергій Ільницький. — Ми розуміємо, що насамперед завдання «Ігор нескорених» — реабілітація бійців, які отримали поранення, інвалідність, різні ушкодження під час бойових дій. Втім, кожен налаштований тільки на перемогу».

«У нас є люди з ампутацією кінцівок, і вони не сидять вдома, крім того, що виконують свої обов’язки і в поліції, і у Збройних силах, ще й показують дуже високий результат у спорті. У нашій команді є людина, яка вже націлилась на Паралімпіаду-2020, — додає Сергій. — Тому це приклад для всіх людей, для ветеранів, для військовослужбовців, які дістали ушкодження. Приклад, щоб знайомитися з новими видами спорту, щоб рухатися далі, до перемоги».