В ефірі Лариса Івшина закликала готувати політичні програми і медіа, здатні говорити про серйозні речі, бо «українська журналістика серйозно завинила суспільству».

ПРО ЧАСИ ПРЕЗИДЕНТІВ КРАВЧУКА І КУЧМИ

 — Чому немає Руху? Бо це причина багатьох поразок. Коли Кравчук запропонував В’ячеславу Чорноволу коаліцію — ніхто не погодився і залишили його без політичної підтримки. Тим самим відкрили дорогу «червоним директорам», тоді почалося створення кланово-олігархічної системи.

Щодо відмови від ядерної зброї, то єдине, що ми тоді могли зробити інакше, — це торгуватися. Наприклад, сказати, що віддамо зброю, але в обмін на членство в НАТО через 5 років. Але ж тоді ще всі «сміливці» боялися це вимовити. Пригадайте, як у парламенті обурювалися пропозицією Марчука послати наших військових в Ірак. А там наші хлопці отримали вишкіл, який згодився зараз. Бо армія, що сидить у казармах, і армія, що бачить бойові дії, — це зовсім інша якість.

ПРО 1999 РІК

 — Переломний етап — вибори 1999 року. Якби українці обрали на виборах Євгена Марчука, країна була б інакшою. Він прекрасно знав систему з середини. І за часів Єльцина врятував для України Крим. З 1993 року росіяни готували захоплення півострова. Але їм тоді не дозволили, заблокували. Українські журналісти не зробили цю інформацію масовим знанням, політологи, експерти замовчували. Не вигідно було говорити про таке досягнення Марчука. Тому сценарій успішно повторився в 2014 році.

 — Тоді говорили про минуле Євгена Марчука в КДБ…

 — Звичайно, таке минуле було, але коли прийшов до влади в Росії полковник КДБ, то ми б мали генерала, і це були б різні категорії. Нічого з минулого не повернеш. Але вироки історії очевидні. Дисиденти були за Марчука, вони вважали що це шанс для країни. Коли в Росії займалися Чечнею — це був наш шанс «вискочити». Потім почалася політика в стилі спецоперацій. Забрати Крим, Тузлу… На російському газі у нас в цей час виросло велике проросійське середовище. Інтереси цих еліт полягали вже не в державотворенні. Ще після помаранчевих подій було зрозуміло, що з Януковичем дуже щільно працюють у Росії. Зараз молоді люди кров’ю заливають все те, до чого допустили політики за участю журналістів, власників телеканалів, котрі нас «бомбардували» з екранів телевізора щотижня через так звані ток-шоу.