«Чи справа тільки в еліті, чи й у питанні єдності, взаєморозуміння?»

В Україні триває війна на сході, й це є головним викликом для суспільства. На тлі певних позитивних кроків 2017-й запам’ятався, зокрема, «безвізом», частковим покращанням соціально-економічного рівня життя, успіхами на спортивній та культурній аренах; саме антитерористична операція та порушення прав людей в окупованому Криму стали в році, що минає, «маркерами» відчуття того, на яке майбутнє для країни спрямована політична та інтелектуальна еліти.

Традиційно ось уже понад 10 років «День» пропонує нашим читачам разом із нами підбити підсумки року, що минув, і дивитися в наступний. Експерти «Дня» вкотре зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.

Отже, наприкінці року наші автори, постійні читачі, партнери та експерти відповіли на три запитання, і в такий спосіб сформували «мозаїку» життя країни за 2017-й.

Переконані, вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим рік, що минає, став для вас особливим?

2. Кого вважаєте героєм і антигероєм-2017?

3. 2017-го наша редакція відзначила 15-річчя Бібліотеки «Дня». Яку саме книгу з нашої Бібліотеки Ви б могли відзначити й рекомендувати іншим?

Марія ЧАДЮК, Літня школа журналістики «Дня»-2016:

1. 2017-й для мене – насамперед, річниця Української революції. Це час поміркувати над тим, що тоді було зроблено не так, що можна було б виправити, у чому коріняться проблеми української нації. Чому хоч за влади були освічені, демократичні представники українського народу, вони не змогли досягнути успіху. Чи справа тільки в еліті українського народу, чи й у питанні єдності, взаєморозуміння. На нашому випуску в університеті посол Канади сказав, що українці дуже індивідуалістичні за своїм характером, часто критикують, не довіряють. Однак, за його словами, щоб досягнути чогось, потрібно вміти домовлятися, об’єднуватися. Можливо, це саме те вміння, яке потрібне українцям? Домовлятися не тільки, коли складні часи, є спільний ворог, а постійно підтримувати одне одного? Це питання, яким для мене запам’ятається 2017-й. А з подій, які особисто для мене дуже важливі, – це, звичайно, честь стати частиною команди «Дня» і можливість вести рубрику «Українці-читайте». Дякую усій редакції і особливо Роману Гривінському, що мужньо терпів усі мої запитання і уточнення.

2. Антигерой – стабільно той самий, починаючи з 2014 року, людина, яка ніяк не може змиритися з тим, що Україна – не частина Росії і продовжує війну на сході. А щодо героя – складно відповісти. Ловлю себе на думці, що стала вкладати інше значення у слово «герой». Одна моя подруга якось сказала: «Коли все йде по плану, то й геройства не потрібно». І мені останнім часом дуже хочеться, щоб все просто йшло за планом розвитку України на хоча б 30 років, зі стратегічними цілями, планами щодо майбутніх партнерів та механізмами підтримки інноваційного потенціалу держави.

3. Важко вибрати якусь одну книгу з Бібліотеки «Дня». Однак, якщо потрібно все-таки визначитися, то це буде «Україна Incognita Топ-25». Я метафорично назвала б її рюкзаком справжнього мандрівника в історію України. Тексти у ній – це як must-have спорядження, без якого можна загубитися серед ідеологій і неправдивих інтерпретацій. Статті Сергія Кримського, Юрія Шевельова, Джеймса Мейса та інші – справжній компас для української нації. Без такої інтелектуальної підготовки було б складно вирушати в інформаційний простір для дослідження і минулого, і сьогодення України.