У Києві відчути домашнє. Дякую лектору

П’ятниця! Здавалося б це той день, коли відбувається перехід до вікенду. Той час, коли у газеті «День» природнім є синтез релаксації та продуктивності. Саме одну з таких п’ятниць я класифікую в категорію «Я вдома» - зустріч з світлими емоціями та баченням, з викладачем СНУ імені Лесі Українки Анною Левчук!

Говорили про «навчальні округи» (з цитати Лариси Івшиної), на чолі яких має бути університет та те, що може сформувати особистість сильну та вартісну у суспільстві. Не вдалось оминути і розмов про Луцьк, моє рідне місто. Аня поділилась як вона почала співпрацю з газетою та розповіла чимало цікавого. Одним із позитивів зустрічі, особисто для мене, стала присутність Лариси Івшиної, як корінної волинянки. Словом, мимоволі створили мені відчуття дому прямо у столиці.

«Історичні процеси краще сприймаються через призму людського життя»  - стверджує Аня. При цьому дівчина розповіла про проект «Феномен Лесі Українки», через який у волинському університеті студенти та викладачі дізнаються більше про знану поетесу.

«От було б добре, йдеш, стоїть намет Лесі Українки і всі там агітують її почитати, в руки дають календарик не з портретом депутата-гречкосія, а Короля Данила, оркестри грають Стравінського працівникам заводу просто так, а багатії змагаються, хто більше проплатить реставраторам», - пише Аня у себе на сторінці в Facebook після зустрічі з Літньою школою.

Я побачила на прикладі гості, що готовність розпочати співпрацю з газетою «День», це своєрідний uрgrate, який дає змогу повністю проліферувати свідомість у головах українців різного прошарку та популяризувати інтелектуальність серед мешканців нашої країни та не тільки.

Другосортність українців в світі я, після п’ятничного лектора, бачу лише як стереотипність у думках, а не як власне обгрунтоване осмислення. Таких людей як Аня фундаментально можна нагородити за аристократичність у словах та діях.

 Я відчула себе вдома, говорили про Лесю… говорили про  країну… говорили про правду…