Алкоголізм і наркоманія «молодшають»

На дні пляшки чи кінчику «голки» криється, як відомо, багато соціальних проблем. Тим паче, коли йдеться про неповнолітніх. Упродовж кількох років фахівці Українського інституту соціальних досліджень і центру «Соціальний моніторинг» (ЦСМ) вивчали соціальні аспекти алкоголізму та наркоманії серед підлітків. Про результати цих досліджень «Дню» розповіла керівник ЦСМ, кандидат соціологічних наук Ольга БАЛАКИРЄВА.

— Які соціальні чинники провокують поширення алкоголізму та наркоманії серед підлітків?

— Алкоголь, як відомо, є слабким наркотиком, тому це речі одного порядку. Поширена думка про те, що алкоголізм і наркоманія пов’язані з економічною ситуацією, не зовсім коректна, особливо якщо простежити динаміку цих явищ в Україні, починаючи з 60-х. Із року в рік вони наростали. Головний чинник, який «стимулює» чи, навпаки, перешкоджає не тільки наркоманії та алкоголізму, а й іншим формам девіантної поведінки (злочинність, бродяжництво, проституція — Ред.) — це сім’я. Йдеться про те, який характер стосунків між батьками, батьками та дітьми (відчуження або взаєморозуміння), повна чи неповна сім’я. Наркоманія сьогодні сильно «помолодшала». По-друге, — поява важких наркотиків (героїн, ЛСД). Наступна особливість — вживання наркотиків та алкоголю домашнього або кустарного приготування. Далі — «відповідне» найближче оточення. Наприклад, у одному з опитувань неповнолітніх 44% заявили про те, що не раз спостерігали ситуації, коли батько приходив додому, вибачте, п’яним до нестями. Подібну відповідь дали стосовно матері — 3%, інших родичів — 18%. Недавно ми провели опитування 800 учнів у Києві (15—16 років). Відзначу, що це відносно благополучна категорія — жителі столиці, учні шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів. За останні чотири роки підвищився рівень інформованості про небезпеку алкоголю та наркотиків. Однак він усе ще низький. Близько третини опитаних відповіли, що їм нічого не відомо про фізичні й психологічні наслідки прийому наркотиків. Турбує також факт, що більше половини учнів сказали про те, що для них не становить труднощів «дістати» наркотики, тобто вони стикаються з випадками продажу й вживання наркотиків у своєму соціальному оточенні.

— Наскільки реальні зараз для школярів інші, крім «вулиці», форми проводження часу?

— Проблема дозвілля і позаучбової діяльності зараз стоїть досить гостро. Колишню систему позашкільної роботи за місцем проживання зруйновано. Систему шефських зв’язків між підприємствами та навчальними закладами (в ній було багато й позитивних моментів) теж. Підприємствам зараз не до шкіл. Соціально-культурну інфраструктуру позашкільного виховання або комерціалізовано, або не розвинуто (особливо в малих містах і селах). Якщо фінансовий стан батьків дозволяє — то дитина займається іноземними мовами, спортом, музикою тощо. Інакше — вона залишена на «вулицю» та напризволяще. До речі, у своїх дослідженнях ми вже помічаємо зниження культурного й освітнього рівня підлітків. Наприклад, літературні переваги знаходяться в основному «в рамках» шкільної програми. Культурних та інформаційних можливостей, звичайно, зараз більше. Проте ці «можливості» в більшості своїй — платні. За нашими оцінками, у Києві для чверті неповнолітніх установи культури, дозвілля, спорту тощо недоступні через фінансові можливості батьків. А в середньому в Україні цей показник утричі вищий.