«Було таке чудове відчуття єдності!»

«Моя земля — мій край прекрасний», — етнодуховний табір з такою назвою нещодавно відбувся у селі Многопілля Донецької області. Проект об’єднав мешканців Заходу та Сходу України, селян та містян, дорослих та дітлахів заради відновлення національно-культурних традицій країни. Що виросло на такій «землі», «Дню» розповіла учасниця програми, художниця з Горлівки Ольга ВЕРЕЩАГІНА.

— Взяти участь у проекті мене запросила одна з організаторів, Олена Бідованець із Товариства українських студентів-католиків «Обнова»: вони шукали місцеву майстриню з розпису, і я із задоволенням погодилась, — розповіла Ольга. — Спочатку моє завдання полягало у проведенні майстер-класу з петриківського розпису для дітей та учасників табору, але потім ми домовились, що на це заняття я підготую авторські ескізи  — поєднання «петриківки» та Марії Приймаченко.

— Чим етнодуховний табір відрізняється від звичайних таборів відпочинку?

— Основна ідея полягає у відродженні національних традицій та української самобутності, духовному збагаченні молодих українців. Людина не може відчувати себе цільною, якщо не пам’ятає свого коріння. У таборі діти навчались українських пісень, знайомились із українським декоративно-прикладним мистецтвом: розпис хати, писанкарство, плетіння ляльок-мотанок, вишивання. Ще учасники табору дивились інсценівки традиційних вечорниць, сватання, а ввечері збирались біля ватри.

— Ви самі відкрили щось нове в Україні та її жителях під час участі у «Моїй землі...»?

— У проекті працювали волонтери із Західної України, і було таке чудове відчуття єдності. Вільне спілкування українською, музика наших улюблених сучасних виконавців та поезії Шевченка поєднали незнайомих людей. І такі табори в селі Многопілля планується проводити щороку.

— А якими ще проектами ви займаєтесь зараз?

— Я працюю архітектором у ТОВ «Антип АРТ-БУД». Зараз у нас триває колективна робота над проектом пам’ятника поету Степану Руданському у Вінницькій області, скульптори — Петро Антип та Дмитро Іллюхин. Також працюємо з проектом реконструкції фонтану на площі Фестивальній у Запоріжжі, автор проекту — Петро Антип. Як поет, цього року брала участь у літературно-художньому проекті «Хвиля» видавничого дому «Чорнильна хвиля». Вірші пишу з 13 років, якось випадково потоваришувала з «Хвилею» на «Вконтакті». У них з’явився поетичний проект на конкурсній основі, я пройшла відбір, а потім ми довго вирішували: українські чи російські поезії друкувати — я пишу двома мовами. Врешті, мала публікацію в україномовному альманаху «Мить у кишені». Є ще проекти, які, сподіваюсь, реалізуються з часом.

До слова, нещодавно «День» мав нагоду більше дізнатись і про Петра Антипа, який очолює художньо-будівельний комбінат ТОВ «Антип АРТ-БУД». Як розповіла його колега Марина Стрельцова, він «займається громадською діяльністю, поширює патріотичні книжки в Донеччині, популяризує українську культуру і мистецтво, влаштовуючи часто за власний кошт зустрічі місцевих мешканців з сучасними українськими письменниками, художниками і громадсько-політичними діячами, зокрема: Левком Лук’яненком, Сергієм Пантюком, Ірен Роздобудько, Олегом Короташем, Еммою Андієвською та іншими».