Чим пахне художник

— Мсьє Гріворі, як ви наважилися звернутися до найбільш непередбачуваного і епатажного художника, який балансує на межі абсурдного і нереального, з таким дивним проханням — дозволити брати за основу для виробництва флаконів сюжети з його картин?

— Звичайно, було непросто. Але я взяв і просто надіслав Далі телеграму. Ризик був невеликий: зрештою, відмовили б мені, і що? Чесно кажучи, я був дуже здивований, коли отримав відповідь. І вдячний Далі за те, що він у мене повірив, адже на той час моя фірма була крихітною, нікому невідомою. Художник погодився на проект, не запитуючи ні про фінансові справи, ні про обіг. Проте, успіх моєї справи — це й моя особиста заслуга. Тому що я все-таки зумів переконати генія.

— Як парфумерний ринок сприйняв новину?

— Признаюся, для багатьох це був шок. Спочатку купували не власне духи, а красивий флакон, естетичну рідкість. І тільки розібравшись, що до чого, споживачі стали розуміти, що в цій упаковці є ще дуже навіть непогані духи, і почали парфум сприймати як єдине ціле. Природно, ім’я Далі зіграло велику роль. Якби я підписав флакон своїм іменем, він не мав би такого успіху.

...Розповідають, як одного травневого вечора Сальвадор Далі гуляв зі своїм товаришем Гарсією Лорка сімейним садом Льяне і почув прозорий, кристально чистий голос, що долинав звідкись неподалік. Далі побачив, що квіти раптом змінилися: у них з’явилися губи, очі, ніс... і перед ним виникла жінка. Він захотів поцілувати це на диво красиве обличчя з троянд, як раптом почув голос: «Кожна жінка — це троянда і кожна троянда — це жінка: чуттєва, щедра, непередбачувана, незбагненна... Якщо жінка стає квіткою, вона повинна стати для свого чоловіка найпрекраснішою з троянд». Уранці Далі смутно пам’ятав своє марево. Що це було — галюцинації сутінків чи загадковий образ, народжений його уявою? Він довго перебував у полоні мрій і весь час чекав появи містичної незнайомки, але... Повернувшись до Парижа, майстер-сюрреаліст написав картину: на фоні спекотної пустелі та нескінченного небесного простору — образ жінки з волоссям із троянд та спокусливим вигином стегон, задрапованих у шовк. Так, у 1935-му році народилася «Жінка з головою з троянд» — тендітна, зваблива і неприступна...

— Чим викликане звернення саме до цієї роботи Далі?

— Образ жінки з головою з троянд у прекрасному вбранні підкреслює складність і яскравість жіночої натури, для якої, власне, і було створено аромат. Парфум вміщено у флакон із неполірованого (для туалетних духів) та полірованого (для туалетної води) прозорого скла у вигляді водоспаду золотистих хвиль, а верх прикрашено квіткою. Це символ одвічної жіночої краси. Піраміда складається з квіткового, деревного і фруктового ароматів, з яскраво вираженими нотами вербени, білої троянди, фіалки, мандарина (початковий запах), жасмину, конвалії (ноти серця), сандала, ванілі і мускусу (шлейф).

— Якщо у сюрреалістичних витворах Сальвадора Далі ще можна побачити гармонію, то з чого ви черпали натхнення у Енді Уорхолла? Його знамениті портрети гамбургерів, знаків долара, супу «Кемпбелл», кетчупу «Хайнц» та пляшок кока-коли якось не дуже асоціюються з естетикою ароматів. Тут із натяжкою — гармонія хаосу. Проте вам вдалося запустити духи з іменем відомого представника американського поп-арту...

— З Уорхоллом я не був знайомий особисто. Але його ім’я так само, як і Далі, було у всіх на слуху. Він так само був незвичайний та епатажний. Далі й Уорхолл мені цікаві передусім нонконформізмом, активністю в сфері діяльності поза мистецтвом, а також способом життя, особовим маркетингом. Я не погоджуюся із вашою думкою про негармонійність витворів Уорхолла. Адже у того ж Пікассо є роботи естетичні та малоестетичні. Естетичність — це відчуття, воно приходить через особисте сприйняття. Розуміння і Далі, й Уорхолла у мене відбувається через їхню філософію. У Далі я черпаю натхнення у формах, в Уорхолла — у кольорі, колориті. Згоден, Уорхолл тиражував «народні картинки». Але портрет Мерілін Монро «пішов» минулого року на аукціоні за 17 мільйонів доларів. Отже про уорхоллівську художню цінність можна посперечатися...

— Якщо ви експериментуєте з флаконами, то чому б вам духи «Енді Уорхолл» не вміщувати у ті ж коробки з-під супу? Або зробити флакон — голівку Монро?

— Звідки ви знаєте, що голова Монро — наш наступний проект? Думаю, що в такому флаконі ми продамо духи навіть тим, хто про Уорхолла і не чув. А ось у коробках з-під супу навряд чи. Скажуть, що втратили розум — знайшли куди налити! Спочатку ми повинні зробити ім’я відомим, розкрутити марку, а потім можна і коробки спробувати.

— Що для вас первинно: оболонка чи наповнення, форма чи зміст?

— Можливо, багато хто думає, що важливіше за все запах. Проте спочатку вас приваблює красива упаковка, адже красиве пробуєш насамперед, а на негарне можеш узагалі ніколи не звернути увагу. Спочатку — форма, потім потяг підтверджується змістом. Як із людиною: вона зовні приваблива, а коли ви почали розмовляти, то подумали, що краще б вона рота не відкривала. Буває й навпаки...

— У кожного дизайнера парфумів є таємниця створення нових ароматів. Яким @AU чином відбувається у вас вгадування тенденцій сезону? Чи ваші «духи», як мистецтво, вічні?

— Кожна нова лінія — це результат не моди, а самокритики — в цьому моя таємниця.

— На першому місці творчість чи бізнес?

— Коли я починав, був вимушений займатися усім: і фінансами, й упаковкою, і відправкою — я все це знаю і вмію робити. Проте сам вважаю за краще думати про якісь нові здійснення, ніж складати кошторис. При цьому відчуваю себе і бізнесменом, і творцем, адже парфумерія — це така сфера бізнесу, де зустрічається раціональне й ірраціональне. І оскільки я їх у собі поєдную, то відчуваю себе і тим, й іншим одночасно. Для життя це складне поєднання. Головне — не переплутати, коли яким треба бути.

— За ким останнє затвердження нового аромату — за вами чи довіряєте якомусь іншому носу-профі?

— Останнє слово за мною. Тому що це дуже ризиковане рішення, і його треба прийняти у відповідний момент, щоб не помилитися. Я звичайно кажу: все, зупиняємося, досить комбінувати, духи готові.

— Люди, які займаються виробництвом духів, свято бережуть свій ніс. І ви?

— Я не палю. Не через парфум, просто ніколи не палив. Забороняю всім палити у кабінеті: голова болить і дим заважає відчувати запах. На фабриці я даю свободу вибору, але всі знають, що я віддаю перевагу некурцям. Нюх у різний час поводиться по-різному. Іноді розумієш, що ніс не працює взагалі, зате іншого разу — йде хвиля — не зупиниш. Це психологічне явище.

— Інес Стар рекламує Lancome, Жюльєт Бінош — Poeme від Lancome, Кароль Буке — Chanel, Клаудія Шиффер — L’Oreal... Кому із знаменитостей ви б довірили представляти свою продукцію?

— Коли я думаю про жінку, яка рекламуватиме духи «Сальвадор Далі», мені не спадає на думку ні брюнетка, ні блондинка, ні юна, ні «бальзаківська» пані. Швидше, повинен бути загальний імідж: жінка — нонконформістка, нетрадиційна у своїх пристрастях. Таке «обличчя» взяти і показати неможливо. Тому зрозуміло, що з жодною конкретною людиною ми не працюємо. Це може бути тільки силует, у якому вгадується характер…