Чиновників треба лікувати від душевної недостатності

У Західній Європі й Америці ставлення до таких людей трохи інше, аніж у нас. В Англії це «люди з труднощами в навчанні», в інших європейських країнах — «з особливою індивідуальністю»! У всьому цивілізованому світі, згідно з Декларацією ООН 1971 року «Про розумово відсталих людей», вони є не пацієнтами психіатрів, а клієнтами соціальних служб. Причому на одну таку людину працює не якийсь окремий фахівець, а ціла їх когорта. Сюди входять медсестра, психіатр, кілька соціальних працівників, адвокат, фахівець з працевлаштування.

Всі ці служби й організації складають так звану мультидисциплінарну систему допомоги розумово відсталим людям. По суті, людину «ведуть» по житті, допомагаючи їй долати труднощі, розвиватися, пристосуватися в суспільстві.

У нашій же країні соціальних служб з відповідною спрямованістю немає взагалі. Держава дає дитині з відхиленнями в розвитку 36 гривень пенсії по інвалідності плюс 14 гривень допомоги непрацюючій матері. Разом — 50 гривень на двох, з урахуванням того, що прожитковий мінімум на одну людину нині становить 80 гривень. Кожна третя дитина державою визнана за таку, що її не можна навчати. А тим часом їх треба вчити хоча б елементарному: як поводитися на вулиці, серед незнайомих людей, як відрізняти їстівні речі від неїстівних тощо.

Для цих людей не створено жодного спеціалізованого робочого місця. У них немає реального права на житло, немає соціально-реабілітаційної допомоги, немає... Втім, легше перерахувати, що у них є. А є всього-навсього один на всю Україну дитячий реабілітаційний центр благодійного товариства допомоги людям з інтелектуальною недостатністю «Джерела».

Створено цей центр 4,5 року тому у Києві з ініціативи матерів і за безпосередньої участі Генерального секретаря міжнародної організації «Женевська ініціатива в психіатрії» Роберта ван Уорена. Нині товариство «Джерела» підтримується декількома міжнародними організаціями, у тому числі фондом МАТРА Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Зараз на обліку в «Джерелах» перебуває 128 дітей і дорослих, 60 чоловік відвідує денний центр на Оболоні. Тут вони отримують можливість спілкуватися між собою, а також опановують необхідні в побуті знання й навички, вчаться поводитися в товаристві. А на завершальному етапі навчання — опановують необхідні трудові навички. Загалом — все як на Заході, тільки в нікчемно малому розмірі і фактично без жодної копійки допомоги від держави. Принаймні так було до останнього часу.

— Наша держава, навпаки, робить все, щоб таких людей ізолювати від суспільства, — говорить Раїса Кравченко, голова товариства «Джерела». — Як це відбувається? Коли у дитини з’являються ознаки відхилень, педіатр направляє вас до психіатра. А той у таких випадках заявляє: «Оформляйте свою дитину в інтернат!» І тут у держави відразу відшукуються 500 із зайвим гривень на місяць на утримання однієї тільки такої дитини!..

У кінцевому підсумку, зараз треба лікувати не дітей з недостатньо розвиненим інтелектом, а чиновників, які страждають на душевну недостатність. Адже й досі, навіть з вуст працівників освіти, можна почути репліки типу: «Вони ж дебіли!..» Та й, власне, професіонали у цій сфері: дефектологи та психіатри — також у більшості своїй дотримуються старих догматичних підходів до цього питання. Напевно, тому-то нам з такими труднощами даються навіть найелементарніші поступки з боку держави. Зараз нам виділили дві півставки для психологів з соціальної служби для молоді. Сподіваємося, що Київська держадміністрація цього року візьме на себе оплату оренди за приміщення, а також витрати по комунальних платежах. Це буде офіційним визнанням нашої проблеми.