До обстрілів – готові, до евакуації – ні

Правозахисники закликають владу звернути увагу на безпеку життя людей у прифронтових зонах України. Особливо — людей, які перебувають під опікою держави у соціальних, медичних, а також пенітенціарних закладах. Йдеться про майже 2,5 тисячі осіб.

Фахівці національного превентивного механізму, які провели моніторинг ситуації в так званих «місцях несвободи», заявляють, що сьогодні практично жоден заклад не має плану евакуації на випадок бойових дій. Щоправда, влада попрацювала над тим, щоб вже евакуювали майже всі дитячі заклади. Виняток — один навчально-виховний заклад, в якому під опікою держави перебувають діти, батьків яких не позбавлено їхніх батьківських прав (і вони відмовляються від евакуації). А до названих 2,5 тисяч осіб належать люди похилого віку, які перебувають в соціальних закладах, інваліди, пацієнти психіатричних лікарень, також — засуджені й громадяни, які знаходяться під слідством у СІЗО.

— Моніторинг показав, що медикаментами та продуктами інтернати та пансіонати для ветеранів, зокрема, й психіатрична лікарня, забезпечені в достатній кількості. Після січневих обстрілів міські та обласні служби організували, де було можливо, укриття в підвалах, а для персоналу закладів провели навчання. Але такі укриття є не в усіх закладах, — розповідає спеціаліст відділу адвокації ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Олександр Гатіятуллін. — Водночас у Маріупольському пансіонаті для ветеранів війни та праці №1 на момент візиту зі 161 підопічного 100 були прикуті до ліжок. У випадку надзвичайної ситуації персонал, а  це переважно жінки, перенести їх в укриття не зможуть. Ще гірша ситуація із евакуацією схожих установ. Окрім директора установи «Центр опіки», де перебуває 92 дитини, ні працівники, ні керівники закладів не можуть сказати, куди у випадку загрози вивозити підопічних, і хто має забезпечити для цього транспорт.

Юристи кажуть, що евакуювати цих громадян є куди, оскільки в останні роки кількість осіб, які перебувають в пенітенціарних закладах в Україні, скоротилася, тобто, є «місця». Так само можна наперед подбати про старих і немічних: зараз є куди їх перевозити, але треба подумати, хто це робитиме, щоб у випадку необхідності знову це завдання не лягло на волонтерів. При цьому волонтери, які займаються евакуацією, переконані, що причина гальмування  — в розподіленні коштів, які держава виділяє на ці потреби. Гроші не використовуються за призначенням, кажуть вони.

Яскравий приклад — грошова допомога переселенцям. Так, за даними Рахункової палати України, яка провела аудит ефективності використання коштів державного бюджету на щомісячну адресну допомогу переселенцям, гроші на ці потреби не доходили до громадян, хоча «стаття» фінансувалася повною мірою. Як 2014-го, так поточного років. Наприклад, обсяги видатків на виплату грошової допомоги минулого року було завищено більше, ніж на чверть. У результаті понад 152 мільйони гривень повернули до бюджету. Цього року станом на 1 березня залишок невикористаних коштів на потреби переселенців склав 151 мільйон гривень. І це при тому, що ці громадяни постійно скаржаться на невиплату чи недоплату коштів. Наприклад, за даними прес-служби Рахункової палати, у Києві тільки кожна друга сім’я тимчасово переміщених осіб змогла отримати всі належні їм виплати.