Dress-code: українська пропозиція

Всупереч думці багатьох, світське життя не обмежується тусовками шоу-бізнесової спільноти. Це значно ширший прошарок, який в ідеалі повинен стосуватися передусім аристократії, а вже потім тих, хто намагається її наслідувати. Бо світське життя, яке походить від слова «світ», — наука непроста, воно має цілу низку умовностей, традицій та правил. Наприклад, зовнішній вигляд. Тим, кому пощастило зазирнути в більш примітивну чи, навпаки, більш вишукану модифікацію світського життя, напевне, помічав на запрошеннях на світські раути напис «dress code», а біля нього — англомовні слова, що вказують, в якому вигляді ваша поява на цьому заході буде найдоречнішою. Тільки не треба думати, що дрес-код — це забаганки організаторів. Навпаки, це підказка гостям, адже якщо серед довгих вечірніх суконь і фраків ви з’явитесь у джинсах, то некомфортно почуватиметесь саме ви.

Протокол — це наука про те, як не потрапити в халепу, стверджує директор Міжнародного центру протоколу та етикету Інна Новак. І додає, що англомовні назви дрес-кодів в українській мові мають власні відповідники.

— Ми можемо написати black tie, а можемо написати «смокінг». Ми можемо абсолютно природно обходитися нашими словами. І, до речі, дипломатичні представництва використовують саме українську мову — як вияв поваги до країни та її культури», — стверджує Інна Новак.

Спілкуючись із завсідниками світських раутів і вітчизняними дизайнерами, «День» з’ясовував — який він, український дрес-код, як українці реагують на специфічні «коди» і що у відповідь на них можуть запропонувати наші дизайнери.

Правила дрес-коду, які, по суті, є частиною протоколу та етикету, складалися протягом століть і є такими ж напрацюваннями цивілізації, як і, припустимо, вміння правильно поводитися за столом. Хоча, як і будь-які правила, вони з часом також переживають певні зміни — аби відповідати викликам часу.

— Протокол і етикет дає знання про те, як можна самовиразитися, не потрапляючи в халепу, — каже директор Міжнародного центру протоколу та етикету Інна НОВАК. — Це стандарт зовнішнього вигляду та поведінки, який дає змогу людині поводитися адекватно до ситуації, досягти нормальної комунікації з оточуючими людьми, почуватися впевнено. За багато років людство напрацювало знання: як людина повинна виглядати, як діяти, аби виявляти свою повагу до суспільства, і щоб суспільство розуміло її ставлення до життя, пріоритети. Одяг говорить про нас, сигналізує про наші уподобання, соціальний статус, настрій. Від того, який я обираю одяг, залежить те, наскільки пріоритетна для мене подія. Одяг — це спосіб донесення інформації про себе суспільству.

НЕ ОБМЕЖЕННЯ, А СВОБОДА САМОВИРАЖЕННЯ

Попри те, що правила залишаються правилами, в рамках будь-якого, навіть найсуворішого дрес-коду, до яких належать black tie та white tie, залишається простір для самовираження індивідуальності.

— Усе залежить від віку людини, її статусу. Якщо це людина креативна, вона, швидше за все, захоче бути цікавою; якщо ділова — навряд чи, — каже дизайнер Вікторія БАРОН. — Головне — щоб людина почувалася природно. Якщо вже вдаватися в гру, то вона повинна бути десь поряд зі справжнім життям, десь поряд із тим, як людина позиціонує себе щодня.

— Дрес-код — це є певна рекомендація, норматив, який людина може використовувати, а може не використовувати. Якщо людина вже склалась як особистість, її сприймають незалежно від того, як вона буде одягнута, — впевнена Інна Новак.

— Дрес-кодом регулюється довжина вбрання, наявність аксесуарів, а все інше залежить від смаку. Тобто діапазон в будь-якому випадку дуже широкий, — переконаний дизайнер Федір ВОЗІАНОВ.

Про креативний потенціал будь-якого, навіть найсуворішого, дрес-коду добре відомо телеведучій Катерині ОСАДЧІЙ. Їй часто доводиться бути гостею на заходах, формат яких передбачає той чи інший варіант дрес-коду. «День» запитав Катю, як дотриматися запропонованого дрес-коду, зберігши свою індивідуальність, та як особисто їй вдається балансувати між встановленими рамками і бажанням самовиразитися. Складно не погодитися з думкою Катерини, що доволі цікавою є гра, коли ти можеш дозволити собі епатувати оточуючих, залишаючись у рамках правил.

— Є дрес-коди, які дають простір для фантазії, а є такі, що, навпаки, фантазію обмежують. При всій моїй любові до капелюшків, коли я відвідую подію із суворими black tie та white tie, я обмежуюсь маленькою прикрасою для голови, адже за етикетом капелюх до довгої сукні вдягати не можна. У світі такі тонкощі загальновідомі, й їх дотримуються, в нас до адекватності щодо дрес-коду ще довго. А індивідуальність у кожному дрес-коді можна виявити — у виборі кольору, аксесуарів, фасону. Цікаво грати з правилами, порушуючи їх заради епатажного вигляду, але лишатися при цьому в межах світської грамотності.

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ДРЕС-КОД

Особливості інтерпретації дрес-коду можна розглядати не тільки на рівні окремої індивідуальності, а на рівні, наприклад, всеукраїнському. Якими є особливості декодування дрес-коду українцями? Більшість із наших експертів доволі суворі та критичні до співвітчизників.

— Українці дуже часто overdressed (надміру вдягнені), тобто виглядають занадто переобтяженими деталями, — ділиться своїм спостереженням Федір Возіанов. — Це провінційний шик. Мені здається, це показник рівня культури того, хто так одягається.

Між іншим, часом українським дизайнерам доводиться вирішувати доволі непрості задачі. Федір розповідає про те, як клієнти просять його створити вбрання, яке б привернуло увагу тієї чи іншої людини. Дрес-кодом у такому випадку виступає освіта, вік, смаки, інтереси того, чию увагу потрібно привернути...

— Декілька разів вдавалося, — резюмує дизайнер.

Проблеми з «декодуванням» відзначає також Вікторія Барон.

— Декілька років тому я потрапила в комічну ситуацію, коли на одному із заходів тільки я і ще одна дама дотрималися дрес-коду. Українці ще не навчилися правильно реагувати на ці речі. Багато хто намагається бути надмірно яскравим. Якщо раніше в запрошеннях писали щось фіксоване, наприклад, «black tie» або «cocktail», то тепер часто пишуть просто «nice dress» («гарна сукня») або «творчий підхід», аби потім не було приводу обговорювати, що мало хто дотримався дрес-коду. Це вже сучасна риторика.

Дизайнер Лілія ПУСТОВІТ дрес-код взагалі вважає умовністю. За винятком строго формальних:

— Якщо не йдеться про black tie або white tie, я, як правило, не звертаю увагу на ці умовності. Хтось постійно вигадує якісь капелюшки, стилізації, але для мене все це не дуже цікаво. Я не граю в цю гру.

А от голова оргкомітету Українського тижня моди Ірина ДАНИЛЕВСЬКА, навпаки, реагує на дрес-код завжди вигадливо. Тому «День» запитав Ірину, чим, на її думку, вирізняється розуміння українським бомондом дрес-коду загалом. Чи є якісь виразні особливості? Ірина стверджує, що необхідно розрізняти випадки, коли йдеться про гру, і ситуації, коли дрес-код є моментом статусним.

— Я помічаю, що запрошені гості почали з більшою увагою й повагою ставитися до прохання організаторів заходів і дотримуватися дрес-коду, — зауважує Данилевська. — Це дуже приємно, адже, хоч як би організатори намагалися зробити шикарну програму, вибрати прекрасне місце, все-таки саме гості є основною складовою успішності тої чи іншої акції. Коли гості, крім хорошого настрою і спілкування, ще й відповідним чином одягнуті, значить, вони включені в той формат, момент гри, який запропонували організатори. Я дуже рада, що з роками люди все більше дотримуються дрес-коду. Інколи організатори йдуть на обережний крок і пропонують дрес-код, якого дуже легко й просто дотриматися. Наприклад, чорно-білий дрес-код або всі в чорному. Але останнім часом почали робити сміливіші пропозиції гостям. Я пам’ятаю, на черговій Фешн Паті, під час відкриття Ukrainian Fasion Week, ми попросили гостей одягнутися з елементами національного костюму. Люди не просто приходили у вишиванках. Наприклад, була дівчинка у вінку з маків, були люди, одягнені з елементами українського прапора, який був інтегрований в одяг. Варто також сказати, що правильні господарі свята, правильні організатори завжди допоможуть гостям. Приміром, на останньому заході, присвяченому відкриттю Українського тижня моди, ми робили вечірку в стилі ретро — в стилі 20 — 30 років. Запрошенням на цю вечірку була низка штучних перлів. Навіть той, у кого не було відповідного вбрання, міг, одягнувши наші перли, дотриматися дрес-коду й відчувати себе органічно. Є випадки, коли дрес-код — це не забаганка чи вигадка організаторів, а відповідний момент статусу, — наголошує Ірина. — Наприклад, дрес-код «блек-тай» (black tie), або «формал». На мою думку, є певна категорія дизайнерів, які успішно працюють із вечірніми, урочистими сукнями і смокінгами. Є дизайнери, які роблять дуже красиві коктейльні сукні. Дуже багато дизайнерських колекцій, особливо перші лінії, — це колекції, які підходять під стилі, що в Україні мало зрозумілі, — можливо, через наше радянське виховання — це коли стилі «casual» чи «smart casual». Тобто, коли мова йде про те, що ти маєш прийти начебто і звичайно одягненим, але вибагливо й цікаво. Безумовно, дизайнерський одяг — це лідер на таких вечірках.

— У нас із розумінням дресс-коду біда зовсім, — так відповідає на запитання про українську інтерпретацію дрес-коду Катерина Осадча. — Ідуть роки, а краще не стає. Раніше, коли оголошували black tie, — всі приходили в джинсах або міні-спідницях, як завжди. Потім взагалі почався анекдот — чоловіки почали вдягати чорні краватки, думаючи, що цей термін означає буквальний переклад. А тепер ситуація взагалі кумедна: black tie оголошують на таких заходах, де його за форматом та за здоровим глуздом не має бути. Наприклад, навіщо вимагати від гостей довгих суконь та смокінгів на відкриття нового автосалону на Борщагівці? Або от глянсевий журнал влаштував фотовиставку в Українському домі — до чого тут оголошувати дрес-код, який пасує для урочистих церемоній, гала-вечерь, благодійних аукціонів? Бо тепер всі накупили суконь, метеликів та діамантів і готові вдягати все це куди завгодно, а організатори заходів не знаються на світських форматах та етикеті.

Утім, Інна Новак притримується дещо іншої думки:

— Я пишаюсь українцями, тим, як вони ставляться до свого зовнішнього вигляду. Перебуваючи на конференції в Лондоні, пішла до театру, в якому мене вразило те, як виглядають люди. До театру британці приходять у досить «вільному» одязі, з поліетиленовими пакетами, бутербродами... І на вулицях масове враження досить гнітюче. У нас люди приділяють багато уваги зовнішньому вигляду. І я вважаю, це добре, тому що українці потребують гарного вбрання. Ми повинні себе поважати! — наголошує пані Інна. І на завершення додає: «Бійтесь тих, хто знає точно, як вам треба одягатися... Адже головним орієнтиром завжди є ваша власна індивідуальність».

ДИЗАЙНЕРИ РАДЯТЬ...

Вікторія БАРОН, дизайнер:

— Чим вищий за рівнем раут, тим дама повинна собі дозволяти менше яскравих кольорів. Не варто привертати до себе забагато уваги. Можна використовувати аксесуари. Я дуже люблю капелюхи, великі об’ємні шалики, які мають багаторівневу структуру і які ніби перебувають у русі. Це не просто шовковий чи кашеміровий шалик, а щось динамічне, пелюсткоподібне. Добре додавати до образу цікаві сумки, можливо, у формі фруктів, неординарні окуляри, стрази. Black tie — один із «найсухіших» дрес-кодів. Але теж мінливий. Раніше, наприклад, жінки носили великі прикраси, а тепер усі раптово у зв’язку з економічною ситуацією перейшли на мініатюрні прикраси, які демонструють смак та елегантність, а не карати. Якщо в запрошенні зазначений дрес-код сasual, то ви можете одягти або дуже строгі брюки і розкішний «верх», приміром, шифонову блузу, або навпаки, — дуже простий «верх» і багатошарові брюки-шаровари, які обвиваються навколо ніг.

Федір ВОЗІАНОВ, дизайнер:

— У випадку з black tie дуже важлива тканина, силует, крій. У формальному одязі важлива не кількість деталей, на яку в нас традиційно звертають забагато уваги, а зовсім інші речі. Силует, якість тканини, правильний крій, наскільки відкрите тіло, як воно відкрите і як це виглядає. У випадку з коктейльною сукнею (дрес-код cocktail) можна бути більш сміливим і навіть дозволити собі бути яскравим. У випадку з casual поле для фантазії ще ширше. Але варто пам’ятати, що одяг — це певне самовираження, яке навколишні можуть прочитати. І часом це буває така нісенітниця... Загалом же, якщо людина смілива, то не варто стримуватися, треба одягатися так, як почуваєшся. У рамках. Або порушуючи їх. Колись же перша жінка одягла брюки...

ПІДКАЗКА

Різні джерела дають різні класифікації дрес-кодів. Більше того, їхній набір постійно поповнюється новими варіантами. Утім, є низка строго визначених форм одягу. Наприклад, black tie. Для чоловіків це означає смокінг, для жінок — довга вечірня сукня. В Україні часто забувають, що цей дрес-код доречний тільки після 18-ї години. Одним із найсуворіших вважається також white tie (або ultra-formal): жінки в довгих вечірніх сукнях, панчохах, довгих рукавичках до ліктя і зі справжніми прикрасами, чоловіки — у фраках. Приводів для дрес-коду white tie небагато — це вручення «Оскара», бали при королівських дворах, вручення Нобелівської премії. В Україні заходи такого формату відбуваються вкрай рідко. Сocktail та semi-formal — це варіанти так званих напівформальних дрес-кодів, що дозволяють відступати від суворих правил протокольних заходів. Передбачає елегантну коктейльну сукню, але без надмірної декорованості, або світлий брючний костюм — для жінок, і костюми та світлі джемпери — для чоловіків. Casual — це фактично повсякденний дрес-код, майже вільний формат одягу без чітких заборон і обмежень. Його підвид smart casual вирізняється особливою демократичністю, основний акцент — на аксесуарах, а dressy casual означає вишуканий повсякденний одяг, такий дрес-код, як правило, супроводжує художні виставки, прем’єри та напівофіційні вечері.